Цікаве питання від розумної журналістки радіо НВ - про дрес-код президента Зеленського.
Дрес-код президента Зеленського, його схильність до стилю кежуал або навіть до елементів спортивного одягу, ймовірно, мають дві причини.
Перша - слідування стилю деяких світових лідерів бізнесу - як то Джобс, Цукерберг і тд.
Друга - політичний знак чи послання - я звичайна людина.
І перше, і друге вже не нове в світовій політиці, і не Зеленський винайшов це. Навіть такі ультра-консервативні події світу "високої дипломатії" як зустрічі Великої сімки чи двадцятки не обходяться без зустрічей без краваток або без переодягання у національні костюми тощо.
А скільки тепер з політиками відбувається різного роду "шкарпеткових інцидентів", які викликають захоплення і коментарі світових медіа та мільйонів глядачів!
Ще Алексіс де Токвіль спостеріг, що світ розвивається шляхом "демократизації" - демонтажу усіх видів бар"єрів (кланові, класові, релігійні, соціальні і тд, і тп) у спілкуванні та взаємодії громадян.
Навіть дипломатичний протокол (найбільш консервативний розділ науки і практики дипломатії) стає загальнодоступним - наприклад, сто п'ятдесят - двісті років тому бізнес-картки були привілеєм чи інструментом лише послів, а зараз - найбільш поширеним і обов"язковим елементом ділової етики назагал.
Демократизація зовнішнього вигляду політиків є частиною цього процесу.
Для Володимира Зеленського - це "фішка", цілком конкретне апелювання до одного з основних месиджів його виборчої кампанії - "я не такий, як старі, я інший, я доступний, я простий, я людяний, я не визнаю штучних бар"єрів між собою і співгромадянами".
При цьому варто відзначити, що президент має стиль - він у прекрасній фізичній формі, йому личить те, що він вбирає, його одяг гарний і не ображає естетичні почуття, навіть якщо допустити, що політик Володимир Зеленський порушує в чомусь дипломатичний протокол.
Але ж ми також бачили, що політик Зеленський цілком здатний розуміти, де підкреслення через форму одягу свого основного політичного месиджу доречне, а де - ні: і на зустрічі у президента Макрона, і під час інаугурації Володимир Зеленський носив бездоганно діловий, офіційний, формальний костюм з краваткою.
Проте в випадку із зустріччю з міністрами закордонних справ Німеччини і Франції (на фото зустрічі президент України одягнений в сорочку без краватки та піджака, а гості "при усьому параді") "протокольна проблема" таки є.
Метою дипломатичного протоколу назагал є створення таких обставин дипломатичного спілкування, які би забезпечили повагу і рівність сторін.
Якщо одна сторона отримує якусь перевагу, то для іншої це може бути образою і причиною вчинити демарш та скандал.
Саме тому у світі дипломатії, який демократизується, правила мають залишатися однаковими для усіх. На самітах Великої сімки або усі одягнуті формально, або усі без краваток, або усі переодягаються у кімоно.
Так має бути і в адміністрації президента України - усі учасники зустрічей і президент України, і іноземні гості мають бути в однаковій ситуації. Щонайменше - іноземні гості мають бути попереджені, який стиль одягу обере український президент, і мати можливість чи право адаптуватися до ситуації.
Правило кажуал дрес-коду на робочих зустрічах з представниками деяких монархій і консервативних держав я би не рекомендував навіть пробувати практикувати. Але під час зустрічей з нашими друзями з Європи і Північної Америки - чом би й ні?
Як говорив Козьма Прутков "неважно если что то идет неправильно - возможно это красиво выглядит". Наприклад, це може звучати як відкидання будь-яких бар"єрів, рамок, кордонів і меж у спілкуванні з тією частиною світу, з якою Україна хоче інтегруватися, але наразі наштовхується на нездоланні бар"єри, рамки, кордони і межі.
Тому немає, з моєї точки зору, жодної проблеми, що "на своїй території" президент Зеленський встановлює свої правила дрес-коду, тим більше, що вони мають цілком зрозумілу природу.
Проблема в тому, що служба протоколу президента поки не адаптувалась до політичного моменту, стилю і вимог нового господаря Банкової.
Очевидно, команда, яка прийшла з Зеленським не розуміє цих нюансів, а професійна команда держслужбовців в адміністрації президента поки не користується довірою президента настільки, щоб обговорити з ним усі ці деталі.
Але це не найскладніше питання формування нової команди і нових підходів. Це потрібно просто взяти і зробити.