Щодо висновків, які українська сторона зробила або повинна була зробити, то це те, що Росія була і залишається учасником збройного конфлікту, і що вступати з нею в будь-які переговори, особливо про "зелені коридори" - це обманювати самих себе і наражатися на небезпеку.
Необхідно завжди пам'ятати про те, що Росія не виконує домовленості – так було в Сирії, так було в Чечні, так було в Україні. І так було під час боїв під Іловайськом.
Наступне, що необхідно знати – що операцією повинні керувати досвідчені військові, орієнтуючись не на політичну чи економічну кон'юнктуру, а, в першу чергу, на оперативну необхідність, яку диктує війна.
Під час війни або під час підготовчого періоду до війни держава повинна функціонувати відповідним чином. Коли був Іловайськ, наша залізниця не давала зеленого коридору, щоб швидко перекинути війська на необхідний напрям. Люди чекали, поки пройдуть товарняки Ахметова, поки пройдуть вагони з вугіллям і з чимось іще. Війська були не в пріоритеті. А керівництво залізниці Донецької області перебувало в окупованому Донецьку. Війська розвантажувалися просто в полі і йшли пішим ходом на підтримку.
Тобто ми самі себе поставили в такі умови, коли просто фізично не могли надати допомогу хлопцям.
І це питання до всіх – до керівництва країни, до Генерального штабу, до кожного українця: чому під час війни ми робили вигляд, що війни немає.
Але головний висновок, який ми не зробили – це те, що винуватець тієї бійні, той, хто натискав на спусковий гачок, хто вводив війська в Україну – Російська Федерація і безпосередньо Путін.
Ми дуже часто кидаємося звинувачувати один одного, забуваючи про те, що стріляли і вбивали не українці, а саме росіяни.