Ще два роки тому (протягом 9-ти місяців 2017 року) понад 300 тисяч українських громадян платили внески до Фонду соціального страхування в Польщі.
З урахуванням нелегального ринку праці кількість українських трудових мігрантів у Польщі може становити більше одного мільйона осіб.
Одним з недоліків, які роблять українців безправними в сусідній країні, є їх безмовність, незнання польської мови. В той же час в наших школах та інститутах наших дітей «мучать» вивченням англійської чи французької мов. Скажіть, скільки з понад 350 тисяч випускників шкіл 2019 року в подальшому застосують свої «знання» згаданих вище та дуже шановних мною англійської чи французької мов? На ЗНО зареєструвалися 90 тисяч, з яких 10 тисяч провалили тест. З решти 80 тисяч мало хто зароблятиме на життя саме цими мовами.
А от десятки тисяч знавців польської мови змогли б після оформлення біометричного закордонного паспорту виїхати на 2-3 місяці до сусідньої Польщі, заробити за цей час стільки, скільки за рік отримують їх бабусі з Пенсійного фонду або батьки на роботі з мінімальною зарплатою.
Потім ці діти стануть носіями нового, європейського мислення.
А зараз вони залежать він нас, старших. Від того, залишимо ми в школах вивчення «світових» але, на жаль, непотрібних для пересічного українця англійської чи французької мов, чи дамо їм можливість за партою вивчити польську, чеську, словацьку, врешті німецьку мови та використати їх, щоб заробити на життя, а не на існування.
Було б цікаво почитати коментар Міністерства освіти? Чи практичне застосування наданих у школі знань не у сфері їх інтересів?