Плани, які ставить перед собою Росія на середньострокову перспективу – приєднання Донецької, Луганської, Харківської, Сумської, Запорізької та Одеської областей.
Це завдання вони ставили перед собою в 2014 році, коли створювали проект "Новоросія". Тоді у них не вийшло, вони не були готові. Зараз же вони фактично готуються до можливої військової агресії, причому, до дуже потужної.
В Україні всі їхні плани озвучує пан Медведчук, кум Путіна. Нещодавно він виступав в Європарламенті і озвучив політичні цілі, які вони хочуть досягти: вони хочуть створити підстави для проведення місцевих референдумів, щоб децентралізовані території України, які мають особливий статус, могли самовизначитися.
Надаючи особливий статус Донецькій і Луганській областям, окупованим територіям, створюється прецедент. А далі РФ намагатиметься зробити все, щоб цей процес поширився.
Вони ведуть підривну діяльність в різних областях України – і в Одеській області, і в Харківській області, і на Закарпатті, - використовуючи різні методи. Вони використовують навіть зарубіжних спікерів, які дозволяють собі робити абсолютно несусвітні для дипломатів заяви про можливість приєднання тих чи інших територій України до інших держав.
Таким чином, створюються передумови для військової агресії. А вона відбувається не лише у військовій площині. Генштаб РФ останнім часом все більше використовує змінену відому фразу військового теоретика барона Карла фон Клаузевиця. Той говорив, що "війна – це продовження політики іншими методами". А Генштаб РФ останнім часом відповідає на це, що політика – це продовження війни іншими методами.
Фактично Кремль використовує політичну ситуацію в Україні, зокрема, приведення до парламенту пана Медведчука, тиску іноземних партнерів на Україну – для створення основ для федералізації України.
Але це буде не федералізація за типом США чи Німеччині, в чому нас намагаються переконати апологети "руского міра". Це буде розчленування України і спроба створення тут кількох автономій, які потім, в певній ситуації, можуть прийняти рішення про вихід з України і приєднання до нової "союзної держави".
Для цього розширюються культурні зв'язки з Росією, для цього російський бізнес максимально інтегрується в український, для цього створюються проросійські політичні партії та громадські організації. Для цього нам намагаються нав'язати поновлення гастролей російських артистів в Україні. Для цього нам намагаються нав'язати ідею поновлення авіасполучення з РФ і засобів комунікації.
Все це – складова інтеграції частини території України в нову "союзну державу".
Чому частини? Тому що очевидно, що західна Україна ніколи не піде в Росію. Росіяни давно вважають, що помилкою Сталіна було приєднання цих територій, які культурно і ментально дуже далекі від росіян, що фактично створило підстави для розвалу Радянського Союзу.
Тому зараз Кремль намагатиметься здійснити інтеграцію українських територій, але без західних областей.
Реалізація цього плану може тривати і 5, і 10 років. Для геополітики це взагалі не строк.
Що стосується плану Штайнмаєра, то насправді його не існує. Навіть сам Штайнмаєр не знає, що є такий план. Те, що називають "планом Штайнмаєра" – це фактично підстави для капітуляції України перед Росією на її умовах.