Як завжди, у «патріотів» поза увагою залишилася думка місцевого населення, яке просто ще «не доросло» до розуміння необхідності принести себе в жертву заради святої мрії про велику, щасливу і заможну Україну.
Хіба можуть українські поліція та СБУ з автоматами та пістолетами, засобами нічного бачення, безпілотниками, дронами, засобами перехоплення телефонних та радіопереговорів захистити мешканців Золотого від диверсійних терористичних груп із-за поребрика? Хіба зможуть стомлені 5-річною війною Збройні Сили знову подолати ті самі 2-3 кілометри і повернутися на вихідні позиції в разі наступу ворога?
В очах «патріотів» - не зможуть.
Тільки вони, голіруч, озброєні лише любов’ю до Батьківщини, здатні зупинити московську навалу. Саме так, голіруч. Або з нагородною зброєю, якої в них напевне немає. Бо якщо є ненагородна зброя, то вони майже нічим не відрізняються від терористів з того боку лінії розмежування.
Незаконне озброєне формування, з кого б воно не складалося, має бути роззброєне, а його учасники – понести відповідальність відповідно до вчинених ними незаконних дій.
Колись в моїй країні розпочалася війна в тому числі і тому, що державна влада в особі міліції, СБУ, прокуратури не знайшла в собі сил знищити незаконні озброєні формування, які захопили приміщення СБУ, ОВС, державних адміністрацій. Тоді деякі керівники вважали, що там «свої хлопці», які подуріють і розійдуться. Ті хлопці разом з «старшим російським братом» розійшлися так, що все це триває вже 5 років і забрало 13 тисяч людських життів.
Зараз пробують «розійтися» вже ці, наші хлопці. Ветерани АТО – так, герої – так. Але коли герої роблять не те, то з поваги до героїв з ними треба зробити все максимально коректно, з дотриманням останньої букви закону.
Українська Служба безпеки в рамках кримінального провадження щодо тероризму в зоні ООС повинна отримати дозвіл українського суду на проведення обшуків в місцях перебування патріотів в Золотому з метою відшукання зброї та інших заборонених у обігу предметів, з великою повагою до ветеранів провести такий обшук, по ходу встановивши учасників патріотичної тусовки, підстави та мету їх перебування в зоні ООС. Якщо нічого не буде виявлено – вибачитись та попередити про небезпеку, яку несе їх перебування в зоні ООС для них та місцевих жителів.
Якщо зброя буде виявлена – вилучити її. Зараз не 2014 рік. Зі зброєю в руках можна захищати Україну лише в лавах Збройних Сил, Нацгвардії, прикордонників, СБУ.
Коли я повертався із зони АТО у 2015 році, наш автобус ретельно перевіряли працівники СБУ. Хтось із хлопців сердився, а я радів, що робиться все для того, щоб у моєму місті, де ходять до школи мої доньки, не було зброї з війни.
В зоні АТО я був, щоб захистити норму Конституції, що всі люди рівні. І той, хто воював в зоні АТО не став вищим за того, хто працював і платив податки, за які нам купили автомати, бронежилети, форму.
У кліпі із Золотого я побачив хамство. Хамство людей, які смертями своїх побратимів, втрачених тими побратимами рук і ніг, можливо власними пораненнями, «заробили» собі право на публічну неповагу до органів державної влади країни, яка перебуває у війні.
Я не хочу країни, де замість хамів з «руського міра» будуть хами з ветеранів АТО. Я теж не лох.