Все це відбувається на тлі стабільного минулорічного зростання життєвого рівня населення та ВВП країн, з якими РФ до 2014 р. конкурувала у геополітичному вимірі (Китай +6%, США +3%), а також сусідніх з Росією держав (Казахстан +4%, Азербайджан +2,5% та ін.), за винятком Північної Кореї (-4%).
Як наслідок - політичний режим РФ змушений зосередитися виключно на виживанні – за рахунок надходжень від експорту енергоресурсів. Це ще поки дає росіянам приблизно 0,5% річного зростання ВВП, що є свідченням стагнації російської економіки, яка потребує не менше 4-5% росту в рік.
У довгостроковій перспективі така ситуація спровокує критичне падіння життєвого рівня росіян, невдоволення Путіним, автономістські настрої серед населення та, вірогідно, появу нових суверенних держав.
Труднощі економічної ситуації в РФ можна чітко спостерігати на процесах, які відбуваються в галузі авіабудування. Виробництво літаків є одним із ключових маркерів стану російської промисловості, оскільки при виготовленні авіаційних компонентів задіяні тисячі заводів практично усіх сегментів економіки. При цьому, кризові процеси набули таких масштабів, що навіть кремлівські ЗМІ оприлюднюють матеріали, які більш-менш об’єктивно розкривають картину сьогодення в РФ.
Так, лише за останній час провладні медіа РФ опублікували низку статей щодо головної надії російського авіапрому – цивільного повітряного судна «Сухой суперджет 100»:
У грудні 2019-го заголовки кремлівських ЗМІ відображали стан флагмана військової авіації – літака «Су-57», який мав стати своєрідним локомотивом російського експорту:
Протягом минулого року кризові процеси відбувалися і в інших сегментах російської економіки – починаючи з ВПК – закінчуючи нафтопереробною галуззю.
Зважаючи на погіршення соціально-економічної ситуації в РФ та ослаблення ресурсної бази, необхідної для утримання російської армії, політичне керівництво України має зробити правильні висновки та продовжити у 2020 р. злагоджену політико-дипломатичну роботу, спрямовану на збереження санкцій міжнародного співтовариства у відношенні Кремля. Обмежувальні заходи мають бути скасовані виключно після повної деокупації українських територій. Головною перешкодою на сьогодні у відстоюванні національних інтересів України залишаються агентура впливу РФ, «корисні ідіоти» та спільнота «диванних експертів».