У період підготовки та прийняття законопроекту "Про державне регулювання діяльності щодо організації та проведення азартних ігор» було зламана чимало списів, точилася запекла дискусія як у Верховній Раді так і в експертному та медійному середовищі. І от сьогодні цей закон нарешті було ухвалено. Двісті сорок вісім депутатів проголосували «за». Закон відправлено на підпис Президенту.
І тут виникає вже традиційне для новітньої України запитання: «легалізація грального бізнесу — це «зрада» чи «перемога». Перед тим як спробувати відповісти на це запитання, варто відзначити, що оскільки цей закон став плодом компромісу то варто дочекатися публікації остаточного тексту з врахуванням усіх техніко-юридичних правок.
Тому я зосереджусь не на «букві» закону, а, як кажуть, зверну увагу на його «дух». Як на мене він полягає у встановлені контролю (у гарному сенсі цього слова) над цим видом бізнесу. Саме тому закон вимагає зосередити гральні заклади в об’єктах, які легко проконтролювати. Це не будь-яке приміщення, як було раніше, а готелі. Готель – це те, що бачить кожен і що відповідно регулюється. Будь-яка незвична чи сумнівна активність навколо того чи іншого готелю буде одразу помічена. І тут вже «в гру мають вступати» правоохорці. Якщо ж вони будуть «демонструвати бездіяльність», то це їм коштуватиме позбавлення волі на строк від 6 до 8 років.Останнім часом я чую, що легалізація грального бізнесу покликана витягти з кишень українців готівкову масу і, що 4 мільярди податків від цього бізнесу — це в десятки разів більші витрати для простого українця. А ви впевнені, що усі українці без виключення візьмуть і побіжать до казино? Я особисто невпевнений. Але я впевнений в тому, що до нині певна частина людей (не обов'язково лудоманів) залишала значні суми в «підпільних гральних закладах», які були під повним контролем криміналітету і корумпованих правоохоронців та високопосадовців. Саме тому треба було необхідно вивести цей бізнес із кримінальної тіні, щоб побачити, що реально відбувається та мати змогу державного контролювати. Хоча в цьому контексті, особисто я хотів би переконатися, чи залишилась в законі норма про постійний відеоконтроль за особами, що перебувають у «гральному закладі». Подейкують, що ні…
І ще мене тішить той момент, що в законі не забули про державу-агресора, резидентам якої заборонено мати гральний бізнес на території України.
І все-таки — це «зрада» чи «перемога»? На мою думку, це запізнілий, але правильний крок держави. Решту висновків варто робити після того, як закон набере чинності….