Переговори про створення зони вільної торгівлі з Туреччиною, які роками були в глухому куті, раптом отримали друге дихання.
Про фактичне перезавантаження цих переговорів в уряді заявили за результатами розмови між міністром економіки України Ігорем Петрашком і міністром торгівлі Турецької Республіки Рухсар Пекджан. За словами торгового представника України Тараса Качки, українська сторона отримала оновлену тарифну пропозицію від Туреччини. "Де-факто це і є перезавантаження переговорів", - пише він. Деталі цієї пропозиції в уряді не повідомляють.
Однак останні події, пов'язані з торговим захистом Туреччини, дозволяють говорити про зміну загального фону переговорів. І не на користь України.
Що змінилося? І чому тепер Анкарі стало легше тиснути на Київ, вимагаючи поступок при створенні ЗВТ?
Місяць тому указом Ердогана Туреччина підвищила рівень імпортних мит на 115 видів товарів.
Це не перше застосування Туреччиною додаткового імпортного мита в цьому році, зокрема, навесні були застосовані імпортні мита до певних пластмас, електронних виробів, виробів з чорної сталі, спортивних товарів і обладнання. Ситуація вже викликала занепокоєння України. Причому на найвищому рівні.
Під час телефонної розмови з Ердоганом Володимир Зеленський підняв питання доступу українських товарів на турецький ринок, закликавши турецького колегу виключити Україну зі списку країн, до яких застосовуються додаткові мита, і дотримуватися паритетних умов двосторонньої торгівлі.
І хоча Реджеп Ердоган у відповідь пообіцяв негайно доручити опрацювати це питання з відповідними відомствами Турецької Республіки, швидкого вирішення цієї проблеми очікувати явно не варто.
Адже такими рішеннями Туреччина створює тарифно-правову базу для захисту внутрішнього ринку та посилює свою позицію у двосторонніх переговорах щодо вільного доступу до ринків.
Згідно з принципом недискримінації, закріпленим в угодах СОТ, Туреччина зобов'язана надавати рівний доступ до ринку всім державам-членам організації.
Виняток з цього правила-наявність Митного союзу або зони вільної торгівлі.
Туреччина має Митний союз з ЄС, і ряд угод про вільну торгівлю з іншими державами. Саме тому підвищення рівня імпортного мита не стосується торгівлі з цими країнами.
Однак України серед них немає. Переговори про ЗВТ між Анкарою і Києвом офіційно тривають ще з січня 2011 року – майже 10 років. І хоча, згідно з офіційними повідомленнями, сторони вже погодили близько 95% положень майбутньої угоди, ще донедавна перспективи завершення переговорів виглядали малоймовірними.
Завдяки чому Туреччина змогла підвищити свої мита? І чи не є це порушенням умов Світової організації торгівлі?
Згідно з правилами Генеральної угоди з тарифів і торгівлі, тарифи є єдиним дозволеним способом захисту національних виробників.
При цьому держави-члени СОТ зобов'язуються не обкладати імпорт товарів митом, що перевищує максимальну пов'язану ставку мита, зафіксовану в розкладі зобов'язань при вступі до СОТ.
Після вступу держава не має права підвищувати ставку мита вище встановленого рівня без процедури модернізації митних ставок, передбаченої в ст. XXVIII ГАТТ-1994, відповідно до якої країна-ініціатор зобов'язана надати компенсацію зацікавленим членам СОТ.
При цьому кожна держава сама визначає рівень митних ставок, головне-щоб він не перевищував максимальний рівень, визначений при вступі цієї країни до СОТ. Якщо корекція ставок не порушує цієї вимоги, країна може впроваджувати такі зміни за власним рішенням і без узгодження з іншими членами організації.
З цієї причини багато країн при вступі до СОТ прагнули мати певну різницю між пов'язаною і діючою ставкою мита, щоб мати можливість їх підвищувати при необхідності.
Серед них і Туреччина. А тому, нинішнє підвищення митних ставок Анкарою є цілком легальним.
Чергове підняття рівня мита тактично посилює переговорну позицію Туреччини, яка і так мала запас для свободи дій і маневру в проведенні тарифної політики при переговорах щодо укладення угоди про вільну торгівлю.
В Україні можливості для такого маневру немає, адже наша країна вступила до СОТ на набагато гірших умовах, ніж Туреччина.
А це означає, що без створення режиму вільної торгівлі Україні буде нелегко отримати рівноцінний доступ до ринку Туреччини, тому що митно-тарифна база Сторін, яка є основою для переговорів, істотно відрізняється.
По материалам Европейской правды