Заяви Олексія Рєзнікова засвідчують активне просування командою президента Зеленського тези про те, що зміна формату переговорів може вирішити питання деокупації та відновити суверенітет України над тимчасово окупованими районами Донбасу й анексованого Криму.
Нагадаю, віце-прем’єр-міністр, міністр з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України Олексій Рєзніков в інтерв’ю виданню ZN.UA не виключив зміну формату переговорів з врегулювання ситуації на Донбасі.
За його словами, "якщо Мінські угоди більше не працюють, то можна підписати інші угоди, "наприклад, Стокгольмські". "Швеція головуватиме з 1 січня в ОБСЄ. Це питання політичної волі лідерів європейських країн, і не тільки європейських. Подивіться на приклад Карабаху. Проблемі 30 років, і сьогодні знову рвонуло. Це свідчить про те, що не можна зволікати, треба знаходити інші рішення, сідати разом і шукати. Якби ми могли самі впоратися, ми б це зробили. Але ми, на жаль, не можемо самі впоратися, це правда. Тому потрібні нові, посилені альянси", – сказав Рєзніков.
На мою думку, врегулювання ситуації на Сході абсолютно не залежить від зміни переговорного формату з двох причин. По-перше, нинішні події у Нагірному Карабасі яскраво засвідчили, що "заморожений конфлікт" будь-якої миті може перетворитися на гарячу фазу, незалежно від політичної волі країн-перемовників, і каталізатором цих змін виступить саме Росія. І по-друге, Російська Федерація має погодитися на зміну переговорного формату. Але на моє переконання, навряд чи Кремль піде на такий крок.
Заяви Рєзнікова про зміну переговорного формату недолугі. Росія не зменшує, а навпаки – нарощує обсяги видачі російських паспортів жителям тимчасово окупованих територій, що підтверджує її наміри закріпити на цих територіях свою військово-політичну присутність. На сьогоднішній день в ОРДЛО видано близько 350 тисяч російських паспортів. Заява Рєзнікова про те, що жителі тимчасово окупованих територій після реінтеграції можуть залишатися з паспортами РФ у статусі іноземців, свідчить про тотальне нерозуміння проблематики цього питання. Справа в тому, що крім російського, жителі ОРДЛО мають і український паспорт. Тут виникає прецедент подвійного громадянства, яке не врегульоване законодавством України і створює додаткові проблеми для української сторони. Фактично, наявність російських паспортів в ОРДЛО, буде використовуватися як фактор для можливого воєнного втручання Кремля безпосередньо у внутрішні проблеми України під прикриттям захисту інтересів повноцінних громадян РФ, а не просто російськомовних українців.
Також зверну увагу на заяву Олексія Рєзнікова про те, що повноцінна реінтеграція Донбасу займе щонайменше 25 років. Тобто, навіть у разі перемоги на дипломатичному фронті й деокупації окупованих територій мирним шляхом, Київ ще упродовж майже трьох десятиліть не зможе повноцінно контролювати ситуацію в цих районах.
Непрофесійною, на мою думку, є і заява Рєзнікова про створення на Донбасі т.зв. "вільних економічних зон" (ВЕЗ) для реінтеграції та відновлення економічного потенціалу цих територій.
Так, у нещодавньому інтерв’ю хорватському телеканалу N1, Олексій Рєзніков заявив про імовірність створення на Донбасі т.зв. "вільних економічних зон", що допоможе реінтеграції і відновленню економічного потенціалу цих територій.
Переконаний, що згода Києва на створення ВЕЗ, виведе Росію, як країну-окупанта, за рамки домовленостей про відшкодування заподіяних збитків і перекладе весь тягар відновлення зруйнованої економіки Донбасу на Україну. Це при тому, що згідно з Женевською конвенцією 1949 року, компенсацію завданих економіці збитків під час війни, має виплачувати країна-окупант.
Зверну увагу і на дивні розбіжності заяв українських чиновників щодо обсягів коштів, необхідних для відновлення Донбасу.
В той час, як Олексій Рєзніков говорить про $21 мільярд, радник президента з питань економіки Олег Устенко називає цифру $10 мільярдів. Тобто, це або неузгодженість позиції всередині однієї команди, або розбіжність і нерозуміння специфіки регіону. До слова, міністр з питань тимчасово окупованих територій в уряді Володимира Гройсмана Вадим Черниш, називав цифру $1,5 мільярди. З огляду на розбіжності у цифрах, складається враження, що схеми т.зв. "вільних економічних зон" і тема відбудови економіки Донбасу, свідчать або про існування корупційної складової, або ж про банальне нерозуміння цього питання нашою владою.
Крім того, багато запитань і до заяв Олексія Рєзнікова про можливе застосування досвіду Хорватії для реінтеграції тимчасово окупованих територій.
Хорватський досвід базувався, передусім, на відсутності корупційної складової у правоохоронній системі. На момент повернення окупованих Сербією територій Східної Славонії, першим кроком було взяття хорватами під контроль проблемної ділянки державного кордону, задля уникнення незаконного переміщення товарів. В Україні лінія розмежування, яка контролюється ЗСУ, представниками правоохоронних і спеціальних органів, перетворилася на "чорну діру" для переміщення контрафактних товарів з тимчасово окупованої на підконтрольну територію. Доки не буде вирішена ця проблема, врегулювання конфлікту і деокупація цих територій, є лише політичними заявами. Крім того, Рєзніков не виключив створення за хорватським досвідом т.зв. "спільних патрулів" чи "спільної міліції".
Цей механізм дійсно застосовувався на проблемних територіях внутрішньої Хорватії. Однак до цих патрулів входили етнічні серби, хорвати і представник міжнародної адміністрації. У випадку Донбасу, третя сторона, яка б взяла на себе функцію "арбітра", фактично відсутня. До того ж, буквально за 1,5 – 2 роки, з правоохоронної системи Хорватії були фактично витіснені представники сербської громади або меншини – їх замінили співробітники хорватських правоохоронних органів. З огляду на це, використати досвід Хорватії для деокупації ОРДЛО, неможливо.
Варто зазначити, що раніше Резніков зазначив, що на переговорах у Мінську з нинішньою делегацією РФ домовитися не вдасться – за шість років роботи вона цього так і не навчилася.
На мою думку , такі заяви Олексія Рєзнікова свідчать про те, що представники міністерства з питань реінтеграції окупованих територій, не мають ані "дорожньої карти", ані загального уявлення про механізми завершення війни та повернення тимчасово окупованих територій у законодавче і правове поле України.