Близько місяця тому, після того як Баку почав військову кампанію з відновлення суверенітету над Нагірним Карабахом і оточуючим його «поясом безпеки», президент України в.Зеленський дав усне доручення призупинити виконання контракту з Азербайджаном на поставку комплектуючих для радіолокаційних станцій П-18. Заморожені ще чотири контракти, укладені азербайджанцями з «Укрспецекспортом» і «Укрінмашем» в 2017-2018 роках, які українська сторона або вже фактично виконала, або виконує. Йдеться про ремонт Азербайджанських літаків МіГ-29 та Л-39 на Львівському та Чугуївському авіаремонтних заводах.
У рішенні президента свою роль зіграла не тільки наявність в Україні значної вірменської діаспори, один з впливових представників якої-глава МВС Арсен Аваков - є членом уряду, і не тільки занепокоєння про безпеку українців, які перебувають у Вірменії. На позицію Зеленського вплинула також реакція Франції і Сполучених Штатів, незадоволених діями Азербайджану і Туреччини.
У той же час розпорядження Зеленського не було оформлено письмово – ні указом президента, що вводить в дію рішення РНБО, ні окремим указом, ні навіть витягом з протоколу наради. І в разі перевірки діяльності держкомпанії будь-яким контролюючим органом неодмінно виникне питання: чому керівництво "Укрспецекспорту" призупинило виконання контракту в результаті чого українська держава зазнала репутаційних і фінансових втрат?
Наприклад, припиненню ВТС України з Вірменією в 2018 році передувало засідання РНБО, рішення якого пізніше було оформлено закритим указом президента. Що заважало зробити подібне і цього разу, якщо вже Зеленський прийняв таке рішення щодо Азербайджану?
Одночасно в Києві також готуються і до пояснень з азербайджанською стороною. Адже в результаті завдано удару по репутації України як надійного партнера Азербайджану у сфері військово-технічного співробітництва. Попереду-перспектива погіршення україно-азербайджанських відносин і зникаючі надії отримати у Баку кредит в 300 млн дол., віддавати який ми могли не живими грошима, а військовою продукцією.
Але дана історія - це також і ілюстрація проблем функціонування української держави, коли Міждержавні угоди нічого не варті, а бюрократичні процедури з оформлення прийнятих рішень ігнорує і глава держави, і його офіс. Тому з Україною ніхто справи мати не хоче.