Україна розраховує на збільшення кількості навчань НАТО на своїй території. Також планується посилення взаємодії з альянсом. Про це заявив Міністр закордонних справ Дмитро Кулеба за підсумками онлайн-зустрічі Ради НАТО за участю України і Грузії. (https://newsua.one/news/ukraina-hoche-bilshe-navchan-nato-na-svoii-teritorii-kuleba.html)
"Я сказав колегам з НАТО, що Україна хоче більше взаємодії з альянсом, хоче більше навчань на своїй території", - заявив Кулеба. Також міністр відзначив бажання України отримати від Альянсу план дій щодо членства в організації.
Україна і НАТО-2030: що чекати Києву від оновленої стратегії Альянсу? Рік тому лідери країн-членів НАТО доручили генеральному секретарю Єнсу Столтенбергу прицільно зайнятися підготовкою стратегії Альянсу до 2030 року. За підготовку документа, який може стати основою нової Стратегічної концепції НАТО, взялися високопоставлені експерти з країн-членів НАТО, а очолив їх екс заступник держсекретаря США Вес Мітчелл і екс міністр оборони Німеччини Томас де Мезьєр. І ось нарешті Альянс оприлюднив ці напрацювання. Тому з'явилася можливість розібратися, як в НАТО бачать своє майбутнє, а головне, що враховано в цьому документі з точки зору євроатлантичних прагнень України.
На відміну від Стратегічної концепції НАТО від 2010 року, де тільки двічі згадувалися Україна і Грузія, а про партнерство з РФ 13 разів, в цьому документі Росію чітко ідентифікують як найбільшу військову загрозу в євроатлантичному просторі. Ось на скільки керівництво НАТО боїться Росію. Є також дуже чітка кваліфікація дій Росії у вигляді не тільки неодноразових згадок про незаконну анексію Криму, а й про "вторгнення та окупацію частини Східної України".
Хоча Росія чітко і неодноразово визнається як загроза, у відповідь на це в НАТО пропонується все той же підхід в стилі 2D deterrence (стримування) і dialog (діалог). Також були відсутні згадки про необхідність посилення присутності Альянсу в регіоні Чорного моря. У підсумку ніяких конкретних заходів проти Росії, висунуто не було.
Пункт про неприпустимість підриву окремими країнами-членами роботи Альянсу, вносячи до його порядку денного політично мотивовані зовнішні питання, швидше за все відноситься до недавнього конфлікту України та Угорщини. Напруженість між двома країнами вже стала багаторічною і від частини є перешкодою повноцінній співпраці України з НАТО. До того ж співголова робочої групи Вес Мітчелл під час перебування на посаді заступника держсекретаря США багато уваги приділяв вирішенню цього питання, і намагався врегулювати відносини між Києвом і Будапештом, що виявилося безуспішно.
Якщо все ж коли-небудь Україна буде прийнята в НАТО, Росія може повністю розірвати відносини з альянсом, який проводить відверто антиросійську політику, зокрема нарощує свої сили поблизу кордонів з Росією. Відомий факт: країни НАТО намагаються перетворити Україну на передовий рубіж протистояння з Росією, нічого більшого.
Генсек альянсу Єнс Столтенберг, говорячи про необхідність вирішення територіальних проблем України, не став коментувати шанси Києва повернути Крим, щоб «не спекулювати Зараз на деталях». НАТО, як він сказав, Допомагати в цьому питанні Україні не збирається. У той же час, судячи з усього, в Альянсі ніхто не подумав про те, як цю проблему вирішуватиме сама українська влада.
Є ще одна вимога до будь-якої держави вступає в НАТО, але про нього всі скромно чомусь замовчують. Ця вимога передбачає відсутність військових баз країн, які не є членами Альянсу, на території учасника НАТО. Фактично це означає, що в 2014 році база Чорноморського флоту в Севастополі підлягала ліквідації. Як відомо, чинною угодою про перебування Чорноморського флоту РФ в Криму вона передбачалася до 2017 р. У квітні 2010 р. Москва і Київ уклали Харківські угоди, що передбачають збереження бази російського флоту в Севастополі як мінімум до 2042 р. У тому ж році Верховна Рада прийняла рішення про позаблоковий статус України, яке 23 грудня 2014 р.було скасовано. Тобто рано чи пізно Україна б подала заявку на вступ до НАТО, тому ніякого продовження після 2017 р.не було б.
З кожним роком Україна обростає все новими внутрішніми і зовнішньополітичними невирішеними проблемами. У підсумку вічна мрія українського уряду вступити в НАТО стає все далі від реальності. В даний час Україна не готова до значних щорічних внесків до бюджету Альянсу, які платять такі країни як Німеччина і Франція (суми досягають до 200 млн доларів). Також країна не впорається і з величезними витратами на модернізацію української армії. Збройні Сили України знаходяться на дуже низькому рівні. З переходом на стандарти Альянсу (за оцінкою ряду експертів до 100 млрд доларів) і обов'язковим щорічним фінансування армії в розмірі 2% ВВП (не менше 3 млрд доларів), бажання української влади, на тлі фінансових реалій країни, стає фантастичним. А подальше погіршення відносин з РФ і країнами СНД після вступ до НАТО повністю перетворить Україну на майданчик для військових баз заходу.