Перший президент України і глава української делегації на переговорах у мінській контактній групі Леонід Кравчук заявив, що Київ готовий до компромісів як по Криму, так і по Донбасу. При цьому він підкреслив, що спілкуватися з українцями з позиції сили не вийде. Ця заява є закономірним продовженням просувається з 2015 року Тези про те, що наші війська зупинили переважаючого за силою противника, поступившись йому тільки третину Донецької та Луганської областей.
Підхід української влади вилився в прагнення створити "Мінськ-3", в рамках якого ДНР і ЛНР повинні повністю капітулювати, і тільки після цього на території ОРДЛО може бути реалізована політична частина Мінських угод. І вже зроблені реальні кроки з формування законодавчої бази постконфліктного врегулювання. Міністерство у справах тимчасово окупованих територій підготувало законопроект, який передбачає не тільки капітуляцію противника, а й створення там меморіалів на честь жертв російської агресії, день пам'яті жертв авіакатастрофи MH-17, проведення загальної українізації і так далі.
Цей документ анонсувався вже давно. У ньому українська влада обіцяла виписати, що буде з місцевими жителями, якщо вони – а точніше землі – повернуться в Україну. Нинішня ситуація, коли Київ не контролює ні весь Донбас, ні Крим, пропонується називати "конфліктним періодом". Після нього настане "постконфліктний період", коли відбудеться реінтеграція територій. Політику Києва на повернутих територіях можна охарактеризувати фразою "амністії – ні, люстрації – так".
Під амністію або помилування не підпадають злочини, що відносяться до юрисдикції Гаазького трибуналу, а також умисні тяжкі та особливо тяжкі злочини в максимально широкому трактуванні. Розмиті формулювання дозволяють при бажанні засудити за широким спектром статей будь-якого, хто брав участь у збройному конфлікті на стороні "ДНР/ЛНР". Це положення суперечить Мінським угодам, де говориться, що амністія повинна бути беззастережною.
Для решти жителів ОРДЛО в законопроект закладена люстрація, під яку підпадають ті, хто служив в "народній міліції", поліції, "МДБ" та інших правоохоронних і силових структурах, а також керівники "окупаційних адміністрацій". Повний список посад затверджуватиме СБУ-тобто в теорії там можуть опинитися всі чиновники, які працювали в "республіках".
У підсумку, судячи з формулювань законопроекту, з роботи будуть звільнені абсолютно всі поліцейські, судді, прокурори, які, до слова, складаються на 99% з місцевих жителів. Це означає, що силову вертикаль в Донецьку і Луганську Київ планує заповнити вихідцями з інших міст або регіонів.
У Донецьку, Луганську, Сімферополі та Севастополі законопроект наказує побудувати меморіали на честь жертв "агресії Росії". Одночасно встановлюється "День звільнення від російської окупації" для кожного населеного пункту. Також пропонується знести всі пам'ятні дошки і пам'ятники, встановлені в ході окупації, а також ті, які підпадають під закон про декомунізацію, демонтуються і передаються в музеї.
Вибори місцевої влади на Донбасі і в Криму можуть відбутися лише через два роки після "деокупації". За цей період буде проведена політика щодо укорінення "національної пам'яті" та збільшення ролі української мови.
Перераховані норми підкреслюють головну лінію Києва в роботі з ОРДЛО – ніяких компромісів з населенням Донбасу і його поглядами не передбачається. Законопроект за багатьма параметрами повністю суперечить угодам, підписаним Україною в Мінську і прийнятому в 2014 році закону про особливий статус Донбасу.
Якщо це план України з реінтеграції Донбасу-то його прийняття стане фактичним виходом України з Мінських угод і повним заморожуванням переговорів на цьому майданчику. Так що заява Кравчука про компроміси не більше ніж слова.