Воно моментально розійшлося на цитати. Але справедливості ради, не всі вони були коректними та доволі часто грішили тим, що зветься «вириванням з контексту».
Найпоказовішою ілюстрацією такого підходу було «вільне трактування» слів Володимира Зеленського стосовно НАТО. Мабуть, всі ви бачили заголовки новин, на кшталт, «Зеленський до Байдена: Пане президенте, чому ми досі не в НАТО?» або «Зеленський дорікнув Байдену: Пане президенте, чому ми досі не в НАТО?». Як на мене, для паритету думок дуже бракує наступного заголовка: «Зеленський до Байдена: за мою каденцію Україна повинна бути в НАТО». Але це ж не хайпова тема. А ми живемо в часи коли «хайп наше все!!!»
І все ж пропоную повернутися до «контексту», а саме до повної відповіді Володимира Зеленського на питання американського журналіста про те, чого ми потребуємо від США: "Якщо ми прямо говоримо, я б питав навіть не як Президент, а як громадянин України. Ми вдячні за все, але Україна не просто на словах говорить про те, що хоче бути рівноправним членом Альянсу, рівноправним членом НАТО, бо це і є один з найважливіших пунктів безпеки – саме тієї безпеки, про яку Президент Байден і каже. Як потрібно ще більше заявляти про бажання вступу, якщо це закріплено в Конституції України – напрямок у Євросоюз, євроінтеграція, а також вступ у НАТО? Тому в мене дуже просте питання – чому Україна досі не в НАТО? Якщо без цих фраз, що ми всі будемо думати, ми будемо спілкуватись, для мене перше питання звучало б так: «Містере Президенте, чому ми досі не в НАТО?» Я вірю, що відповідь може звучати так: «Пане Президенте, ми відчуваємо Україну як стратегічного партнера. Ми розуміємо, що Україна реально має сьогодні потужну армію в Європі й захищає на сході країни не тільки українських громадян, а й європейських. Тому за мою каденцію Україна повинна бути в НАТО». Або інакшою буде відповідь, але хотілось би, щоб вона була дуже чесною. Якби Україна була в НАТО, то не було б ескалації на сході України. Ми зараз захищаємо Європу, як би там не було. Ми вдячні Європі за допомогу, за санкційну політику і вдячні США. Санкції – важливо. Але людей не повернеш. І ми всі це розуміємо».
Погодьтесь, що в такому вигляді ця відповідь виглядає «пронатівською і водночас україноцентричною» і головне не містить жодних ознак «зради».