З одного боку, це серйозна перемога для Москви, адже однією з основних причин поступової ескалації бойових дій на Донбасі та стягування російських військ на кордоні України є бажання Путіна привернути увагу світової спільноти, затвердити свою найвищу значимість і вступити в повноцінний стратегічний діалог з новою американською адміністрацією. Додає особливу важливість цій розмові той факт, що в цей же час більш впливовий партнер Росії, а саме Китай, став майже щоденно проводити військові навчання поблизу Тайваню і лише два дні тому 25 бойових китайських літаків, включаючи ядерні бомбардувальники, увійшли в зону ідентифікації протиповітряної оборони Тайваню, що стало найбільшим порушенням за весь час. Але Байден подзвонив Путіну, а не Сі Цзіньпіну.
З іншого боку, цей дзвінок цілком можливо на деякий час стане запобіжником потенційної масштабної операції російських військ на Донбасі, бо Кремль отримав дуже серйозний сигнал про протидію з боку Вашингтона, а також те, що хотів - саміт. До того ж, у Байдена вибір був не особливо великий, адже уваги США вимагають й інші важливі проблеми, як наприклад зміцнення безпеки Тайваню, мирний процес в Афганістані, ядерна програма Ірану, а тим часом європейські лідери знову виявилися нездатними жорстко відреагувати на російську агресію. Берлін та Париж, замість того щоб пригрозити Москві новими санкціями, "закликали обидві сторони конфлікту до стриманості". А лідери Євросоюзу Шарль Мішель та Урсула фон дер Ляйен досі з'ясовують відносини після скандалу під час зустрічі з турецьким президентом Реджепом Ердоганом, на якій фон дер Ляйен не дісталося крісла через те що помічники Мішеля не попросили про це в протоколі. Як результат, Америці доводиться брати на себе відповідальність за європейську безпеку.