Про податкову амністію та гроші заробітчан. Вчора писала про те, що українські заробітчани у 2020 році переказали 12-14 млрд доларів в Україну. І надали неоціненну підтримку нашій економіці в розмірі 8-10% ВВП.
Чисельність трудових мігрантів становить від 2,5 до 3,2 млн людей за різними оцінками. Їх перекази в Україну, витрачаються, як правило, родичами на придбання якихось речей, майна, частина може йти в заощадження.
Зараз багато дискутують про те, кого зачепить так звана "податкова амністія", яка насувається невпинними темпами. Законопроєкт кожен читає по-своєму. В ньому червоною ниткою по всьому тексту вказується, що це декларування – добровільна справа кожного: хочеш подавай спецдекларацію, не хочеш – не подавай. Через відсутність довіри до державних інституцій та їх гарантій, а також через певний досвід "податкового компромісу" в 2015 році, скептики вважають законопроєкт написаним за принципом "презумпції винуватості" всіх, хто має заощадження та певну кількість майна.
Цікаво проаналізувати норми законопроєкту на прикладі українських трудових мігрантів.
Ситуація 1.
Працювали офіційно. Кошти переказували/передавали родичам в Україну. Ті за них купили кілька квартир, або кілька ділянок, щось поклали на депозит або готівкою мають 20 тисяч євро.
Якщо громадяни отримували доходи за кордоном і сплатили з таких доходів податки за межами України, то їм, як правило, не доведеться платити податки ще раз. Адже є інструмент, який дозволяє зменшити суму податку з іноземних доходів, що сплачується в Україні. Це Конвенції про уникнення подвійного оподаткування, які діють між урядом України та урядами інших держав. Тож, якщо укладений подібний договір між Україною та державою, в якій працює особа, то, відповідно до норм Податкового кодексу, можна було зарахувати суму податків, сплачених за кордоном під час розрахунку суми податку, який підлягає сплаті в Україні. Для того щоб провести таке зарахування, потрібно було документально підтвердити, яку суму громадянин сплатив в іноземній державі. Отже, такий дохід не може вважатися таким, з якого не сплачені податки. Звісно треба перевірити, чи є з відповідною країною Конвенція про уникнення подвійного оподаткування, та які там положення щодо оподаткування заробітних плат, які в конвенціях містяться в статтях «залежні особисті послуги». Забігаючи наперед, скажу, що з Польщею, Італією, Іспанією в України такі конвенції є.
Далі ці кошти надійшли в Україну, наприклад, дітям або батькам українця, що працює за кордоном. При чому, ці родичі, зазвичай, не мають власного підтвердженого достатнього доходу, але за ці кошти набули майно і поклали на депозит в банк 20 тисяч євро на своє ім’я. В такому разі, їм треба подумати, як оформити ("легалізувати") ці відносини між родичем, який переказував кошти та родичем, який придбав на своє ім’я квартири, дві ділянки чи поклав кошти на депозит.
Ситуація 2.
Працював колись до легалізації в певній країні чи працює зараз неофіційно. Кошти надсилав/передавав родичам в Україну. На них придбані кілька невеликих квартир, земельних ділянок, частина покладена на депозит, наприклад, 20 тисяч євро. В родичів в Україні власного підтвердженого доходу в розмірі вартості такого майна та коштів немає. Він або сам не працював офіційно, або працював за якусь невелику українську зарплату.
Висновок очевидний.
Тут ще звісно ж не все так просто, адже постане питання, чи був заробітчанин податковим резидентом України, коли працював за кордоном, та інші нюанси оподаткування іноземних доходів. Але, якщо з отриманих коштів не сплачені податки, а на такі кошти придбані активи чи наявні грошові заощадження – безумовно треба це все зважувати, оцінювати ризики та приймати рішення, чи подавати спецдекларацію та чи йти в податкову амністію.
Виходить так, що категорія трудових мігрантів та їх родичів в Україні, які придбавали певне майно на своє ім’я, може стати однією з цільових груп податкової амністії. Або ж, не скориставшись нею, бо не мають довіри ані до державних органів, ані до гарантій, що ними декларуються, у подальшому може наражатися на ризики податкових перевірок особистих доходів та донарахувань вже за звичайною ставкою податку, а не за пільговими 2,5 – 5 – 9 % в залежності від виду доходу чи майна, як пропонується законопроєктом.
Після оцінки кожним його конкретного випадку, наявності підтверджуючих документів, вартості активів та розміру заощаджень з добровільного спецдекларування може перетворитися на дещо добровільно-примусове, щоб не мати у подальшому перевірок та запитів від фіскалів.