Російська Федерація знайшла в Азовському морі поклади технічної води з високим порогом солоності, а також питної води, і почала промислове буріння. До липня агресор має визначити обсяги води для її постійного видобутку. Україна має лише місяць, аби спробувати зупинити промисловий видобуток води агресором.
У квітні два російських дослідницьких судна почали бурити свердловини та проводити геологорозвідувальні роботи в акваторії Азовського моря. Що стосується пошуків води під морським дном, то зазначу, що станом на кінець квітня, розвідка знайшла запаси технічної води з верхнім порогом солоності. Це дозволить Росії налагодити її промисловий видобуток.
Щодо питної води, то зазначу, що ще з березня Росія проводила пошуки сировини, а у травні почалися геологорозвідувальні роботи з пошуку питної води під дном Азовського моря.
Зазначу, що за результатами пошуків, росіяни таки її знайшли – 21 травня РФ почала промислове буріння в морській акваторії. Зараз агресор приступає до більш глибинних досліджень.
Обсяги питної води, яких потребує Росія – від 500 мільйонів до 1,5 мільярди кубометрів. Це об’єм, який потрібен для повного задоволення потреб окупованого Криму. Основні геологорозвідувальні роботи будуть проводитися у червні – в морі працюватимуть два судна. У липні вони мають прозвітувати про обсяги питної води у палеоруслах річок Дон, Кубань та Бейсуг в рамках загальної національно-державної компанії, про яку оголосив президент РФ Владімір Путін.
Справа втім, що ці ріки мають продовження в Азовському морі. Це так зване палеорусло, тобто, колишнє русло ріки, яке наразі закрите. Кожна ріка має двоповерхову будову: є поверхневий сток і є русло, розташоване під піщаним шаром, яке йде паралельно верхньому потоку. Обсяг води у палеопотоках може становити близько 1/3 верхнього потоку.
Примітно, що за інформацією академіка Євгена Шнюкова, палеорусло Дону може бути в самому центрі Азовського моря і що саме там багато років тому натрапили на прісну воду.
Не виключаю, що активізація бурильних робіт уже проводиться у спільних водах, визначених міжнародними договорами та в зоні виключних економічних інтересів України. В цьому контексті поведінка РФ є провокаційною на тлі повної відсутністі реакції з боку офіційного Києва.
Однією з головних причин такої ситуації, вважаю продовження чинності «Договору між Україною та Російською Федерацією про співробітництво у використанні Азовського моря і Керченської протоки» від 24 грудня 2003 року, за яким море є внутрішнім морем двох держав. Цей документ дозволяє Росії виконувати геолого-розвідувальні роботи в будь-якій точці Азова.
Коли деякі українські політики кажуть, що Україна не може денонсувати цей Договір, бо він, мовляв, дозволяє Україні якимось чином впливати на Росію, то це схоже на «гру в страуса». Таким чином, ми просто намагаємося уникнути персональної відповідальності за фактичну втрату акваторії Азовського моря. Україна має червень – лише один місяць у запасі, – аби зупинити промисловий видобуток води агресором. Ця вода також є національним надбанням України, буде видобуватися в її виключній економічній зоні та використовуватися країною-агресором для потреб, передусім, окупаційних військ на території незаконно анексованого Криму. Якщо Росія знайде і налагодить постійний видобуток промислової та питної води, ми втратимо водну блокаду окупованих територій, як вагомий інструмент тиску на Кремль.
Нагадаю, у Кабміні заявили, що відновлення подачі води на територію Криму можливе тільки після визнання Росією факту окупації півострова. А Секретар РНБО Олексій Данілов заявив, що Київ відновить поставки води до тимчасово окупованого Криму, лише після повернення півострова Україні.
З вересня 2020 року у окупованого Криму почався третій, найжорсткіший етап обмежень подачі води. Жителі отримують питну воду лише кілька годин на день.