Мова про концентрацію російських військ на прикордонних з Україною територіях і нову ескалацію воєнного російсько-українського конфлікту. До таких повідомлень і завірянь долучилися і інші ЗМІ і політики. Британія та Канада вже заявили про готовність направити в Україну допомогу у вигляді інструкторів, консультантів, військових.
І хоч довгий час українська влада стверджувала, що не володіє інформаціє про нову підготовку до повномасштабного вторгнення армії РФ на нашу територію зараз і політики, і дипломати, і військові, все-таки заговорили про це. Але, показує соціологія, вже багато років поспіль українці найбільше довіряють Збройним Силам, тож коли говорять військові - професійно, лаконічно і по суті - це сприймається нормально і правильно, а коли вчорашні безробітні, фотографи, продюсери та інші «творчі» люди не просто дискутують на тему війни, а впливають, ба більше, керують безпекою і обороною – стає страшно.
Питання без відповідей
Якщо постійно існує загроза повномасштабної війни, то чому в країні відсутня система бомбосховищ, не відновлена система оповіщення населення? Громадяни й досі не поінформовані, як себе поводити у разі масштабного наступу чи, не дай боже, окупації. Ніхто не знає, що робити у разі авіа нальоту. Як відбуватиметься евакуація населення, що буде з медициною, яким чином відбуватиметься забезпечення продовольством? Цих і подібних питань безліч, на восьмому році війни.
Якщо ми воюємо, чому це відбувається?
Державні резерви пусті
Немає пояснення тому, що державний резерв не заповнений ні зерном, ні продовольством, ні пальним ні всім іншим необхідним. Більше того, на 2021р. в бюджеті не було передбачено жодної копійки для поповнення запасів. Що насправді відбувається з Державним агентством резерву України не знає ніхто, адже останній звіт вони подали за 2019р. Але одне відомо точно – миші, які роками їли державне зерно,, відростили свої мохнаті пики і вільно почуваються на свободі.
Криза на «Укрзалізниці»
Хоч президент і заявив на прес-конференції, що «Укрзалізниця» стала прибутковою (Прим. раніше так і було завжди), насправді ситуація виглядає інакше. Протягом останнього року десятки разів експерти і працівники галузі повідомляли про чергову кризу залізниці через відсутність палива. Ми регулярно чули, що пального залишилося на декілька днів, а офіційний звіт антикризового штабу повідомив – план закупівель на вересень виконаний на 34,2%. Саме «Укрзалізниця» надає транспорт для оперативної передислокації ЗСУ, та чи здатна вона це зробити, якщо довгий час обличчям реформи залізниці був Сергій Лещенко?
Мобілізація і її перспективи
На початку війни в 2014р. військомати були переповнені добровольцями – всі розуміли, що напав ворог і ми маємо боронитися. Минуло майже вісім років за які військові, добровольці, цивільні побачили стільки беззаконня, нехтування їх правами, що тепер заяви міністра оборони Рєзнікова про мобілізацію звучать не так вже оптимістично. Справа не в людях, які пройшли війну – вони то якраз і захищатимуть свою землю, справа в самій владі, яка так далека від цієї війни, наскільки це можливо. До того , кожна влада боїться реального розвитку територіальної оборони, наявності легальної зброї в руках підготовлених, міцних, знаючих людей, які вміють чітко і злагоджено діяти по війні і не тільки.
Живемо в борг
Бюджет нашої країни більш ніж на половину – це кошти взяти в борг. Наша економіка в комі, оборонно-промисловий комплекс так і не став драйвером розвитку і тихенько вариться в своєму котлі, а промисловість продовжує спадати до ніяк не досяжного дна. Не побудовано жодного патронного заводу і ми постійно надіємося на допомогу «партнерів». Невже так функціонують всі держави під час війни.
Чим воювати будемо? Знову в борг чи в обмін на частини суверенітету?
І на кінець
Якщо аналізувати діяльність органів влади хоч би поверхнево, стає зрозуміло - нами керують, якщо не малограмотні, то дуже далекі від розуміння, що таке держава, люди.