Відправити Жана Беленюка із дипломатичною місією у країни Африки. Це величезний континент, там де Україна майже ніколи не працювала у напрямку відносин. Це велика кількість країн, що мають голоси у структурах ООН (і вони зараз не на користь України), більшість із яких мають зброю, деякі із надзвичайно потужними економіками (ПАР, Ботсвана, Мароко, Нігерія), із великими запасами природних ресурсів, величезні ринки збуту (в першу чергу продуктів харчування). У нас приблизно одне посольство на 4-5 країн Африки.
Історично, більшість африканських країн мали відносини із СРСР, бо комуністи поставляли зброю режимам. Комуністичні завжди були дружніми, союз завжди грав на всіх конфліктах. Росіяни мають там сітки лобістів, прямих агентів. Вже за сучасних часів вони масово направляли туди усяких ЧВКшників та фінансували режими і політиків. Тому, наприклад, більшість країн не підтримали останню резолюцію проти рф. Із слів очевидців, багато африканських дипломатів дослівно повторюють наративи окупантів. Для них тема нацизму=расизму дуже чутлива, на цьому грає ворог.
Але, багато країн орієнтовані на ЄС, бо мають там товарообіг та інвестиції. Вони банально не розуміють, що відбувається в Україні. В багатьох є демократичні інститути.
І тут їде чорношкірий українець, депутат Парламенту, який все життя прожив в Україні. І розповідає, що ніякого нацизму в Україні немає, розповідає всю правду про злочини росіян (для них це також чутлива тема, бо військові злочини в Африці були і є масовими), і на своєму прикладі демонструє, що афроукраїнець навіть може стати навіть депутатом ВР.
В росії є чорношкірі депутати парламенту? Немає. А у нас є. І це шалений потенціал, який лежав під ногами декілька років. Іноді геніальні рішення лежать на поверхні.
Автор: Олексій Сердюков, засновник видання "Зміст"