Коли ми створювали НАБУ і САП, вони ще ходили в школу. А сьогодні вийшли під дощ, без шуму та героїки, просто тому, що вважають це своїм. І в цьому не було нічого особливо урочистого. Вони не носяться з великими словами, не чекають команд і не бояться виглядати різкими. І вони неймовірно красиві і вільні у своїй щирості.
Але час від часу перед очима спливала інша сцена – зала Верховної Ради після голосування за цей абсурд. Неприховане зловтішання, гидкі нафталінові усмішки і радісні рукостискання Юлії Тимошенко з тими, хто її саджав. Це не було схоже на радість від перемоги. Це була щира насолода посібників від помсти, реваншу та давно забутої звички нагинати через коліно, яку я спостерігав у парламентських кулуарах ще десять років тому.
Між цими двома світами – який стояв під дощем біля Франка, і натискав зелену кнопку у парламентському залі – існує глибока прірва. Вона не про вік і не про статус. Ця прірва про зовсім різне розуміння справедливості, відповідальності й держави. Для одних – це країна, яка має майбутнє. Для інших – територія, з якої треба встигнути взяти все, поки можна.Виступ лідера фракції "Батьківщина" у Верховній Раді Юлії Тимошенко (відео)
Як раніше писав FaceNews.ua, "Нація програє": закон про обмеження НАБУ й САП уже вступив у силу, Буданов зробив заяву
Читайте також: Розбір НАБУ в цифрах: "Нуль доведених до посадок корупціонерів ТОПрівня"