Понад третина населення світу живе з неврологічними захворюваннями, і більшість країн не готові до цього виклику, навіть не виділяються на кошти для протидії таким хворобам.
Як пише The Hill, про це йдеться у новому звіті Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ) про стан неврологічного здоров’я. Зазначається, що приблизно 40% світового населення – понад три мільярди людей – мають ті чи інші неврологічні проблеми. Щороку ці захворювання призводять у світі до 11 мільйонів смертей.
Зафіксовано, що у 2021 році серед основних причин смерті та інвалідності людей були інсульт, неонатальна енцефалопатія, мігрень, хвороба Альцгеймера та інші форми деменції, діабетична невропатія, менінгіт, епілепсія, ускладнення після передчасних пологів, розлади аутичного спектра та онкозахворювання нервової системи.
Попри масштаб проблеми, йдеться у звіті, у країнах із низьким рівнем доходів кількість неврологів у понад 80 разів менша, ніж у державах із високим рівнем доходів.
"Коли кожна третя людина у світі живе із захворюваннями, що вражають мозок, ми маємо зробити все можливе, щоб покращити доступ до необхідної медичної допомоги. Багато таких розладів можна запобігти або ефективно лікувати, але медичні послуги залишаються недосяжними для більшості, особливо, у сільських і малозабезпечених районах, де люди часто стикаються зі стигматизацією, соціальною ізоляцією та фінансовими труднощами", – наголосив заступник генерального директора ВООЗ доктор Джеремі Фаррар.
Нині лише 63 держави-члени ВООЗ мають національну політику щодо неврологічних розладів, і лише 34 країни виділяють цільове фінансування на боротьбу з ними.
Більшість людей у світі не мають доступу до базових послуг: лише 49 країн включили неврологічні розлади до своєї системи універсального медичного страхування.
Також, як мовиться у публікації, є значний дефіцит спеціалізованих медичних служб – від інсультних відділень і дитячої неврології до реабілітаційних центрів і паліативної допомоги. Особливо гостро нестача кадрів відчувається у міських лікарнях.
У звіті наголошується, що нестача послуг із догляду за хворими особливо болісно позначається на сім’ях. Адже він часто триває роками, та більшість відповідних обов’язків лягає на непрофесійних доглядальників – переважно звичайних жінок, які залишаються без підтримки.