Перша версія «Герані-5», яку вперше застосували на початку 2026 року, мала пряме крило та двигун у зовнішній гондолі, нагадуючи іранський аналог «Карар». За даними Головного управління розвідки, довжина апарату становила 6,5 м, розмах крила – 3,2 м, а максимальна маса – до 850 кг. Бойова частина дрона важить 90 кг і може бути термобаричною. Початкова крейсерська швидкість становила 450-600 км/год, а дальність польоту – близько 950 км.
Модернізація та зміни в конструкції
Росіяни послідовно модернізують дрон, прагнучи зменшити опір та збільшити швидкість. Восени 2026 року з'явилися нові варіанти: двигун було сховано в корпусі, додано стрілоподібне крило та змінено обводи фюзеляжу. Наприкінці жовтня того ж року було знайдено машину з пласкими гранями, двома бічними повітрозабірниками та розведеним хвостовим оперенням. Ці зміни спрямовані на підвищення швидкості, автономності та спрощення масового виробництва.
Нові версії дрона оснащені вдосконаленою системою наведення. Базова модель мала інерційну навігацію та супутникову систему «Комета М12». У нових версіях додано трекер на базі Raspberry Pi, стільникові та меш-модеми. Також застосовується оптико-електронна система «Супутник», яка дозволяє порівнювати зображення місцевості з еталонним зображенням для корекції маршруту, особливо в умовах радіоелектронних перешкод.
Збільшена швидкість «Герані-5» (до 900 км/год, з можливістю розгону до 1000 км/год) створює значні виклики для української ППО. Якщо раніше проти дронів використовували мобільні групи з кулеметами, то тепер необхідні зенітно-ракетні комплекси (ЗРК), винищувальна авіація та швидкі дрони-перехоплювачі. Вища швидкість дрона вимагає від перехоплювачів більшої швидкості та точності, що збільшує витрати на його збиття.
Росія також розвиває інфраструктуру для запуску дронів. За даними розвідки, у серпні 2026 року випуск «Герані» становив близько 3000 одиниць на місяць, а до жовтня зріс до 4000. Будуються нові стартові майданчики, зокрема, дронопорт, який зможе забезпечувати до 100 запусків на добу. Темп цих змін стає головним викликом для української ППО, яка повинна мати засоби для перехоплення не лише поточних, але й майбутніх, ще швидших версій дронів.