Книга «Мистецтво військових інновацій: уроки армії оборони Ізраїлю» Едварда Лутвака та Ейтана Шаміра пропонує глибокий аналіз розвитку ізраїльської армії від її заснування у 1948 році. Ця праця, що вийшла незадовго до нападу на Ізраїль 7 жовтня 2023 року, стала об'єктом обговорення українського офіцера Олексія Кременюка, який поділився своїми враженнями від прочитаного та роздумів щодо потенційних уроків для України.
Автори книги, серед яких відомий військовий стратег Едвард Лутвак, детально описують, як ЦАХАЛ зміг стати однією з найефективніших армій світу завдяки постійній адаптації, інноваційним рішенням та унікальній взаємодії між військовими, оборонно-промисловим комплексом та суспільством. Проте, як зазначають експерти, не все ізраїльське модель може бути бездумно скопійоване Україною.
Секрети інновацій ЦАХАЛ: Люди, резерв, рішення
Ключові інновації ізраїльської армії зосереджені не лише на технологіях, а й на організаційних та управлінських рішеннях. Серед найважливіших аспектів, виділених у книзі, є формування всеосяжної резервної армії, що включає обов'язкову мобілізацію для всіх громадян, включно з жінками, які часто стають інструкторами. Це дозволяє підтримувати високий рівень підготовки всього населення.
- Масштабний резерв: Система обов'язкової мобілізації та регулярних зборів для підтримання боєготовності всього суспільства.
- Делегування повноважень: Філософія «місійного командування» (mission command), де командири нижчої та середньої ланки мають широку автономію у виконанні завдань, розуміючи загальний намір старшого керівництва.
- Інтеграція цивільного досвіду: Використання знань та навичок цивільних фахівців у військових структурах, включаючи перенавчання та підвищення звань для топ-менеджерів, які служать рядовими.
- Двоїста освіта: Впровадження цивільної та військової освіти для офіцерів, що розширює їхнє світосприйняття та дозволяє поєднувати різні сфери знань.
- Культура експериментів: Заохочення ризикованих інновацій, де допустимий відсоток невдач розглядається як показник справжнього розвитку, а не просто покращення існуючого.
«Я вважаю, що якщо у вас всі ваші інновації і всі ваші спроби вдаються, то ви, значить, недостатньо наглі і недостатньо сміливі для того, щоб проводити прямо кардинальні інновації.» — Головний конструктор одного з ізраїльських виробів.
Відкритість та ОПК: Історія «Залізного купола»
Особливу увагу автори приділяють взаємодії оборонно-промислового комплексу (ОПК) та військових. Виробники зброї в Ізраїлі усвідомлюють, що їхня продукція може бути використана їхніми ж дітьми або ними самими як резервістами. Це стимулює ретельність у виробництві та прагнення до інновацій. Яскравим прикладом є створення системи «Залізний купол», яка була ініційована знизу та розроблена всупереч усталеним бюрократичним нормам. Попри початкові сумніви та розслідування щодо доцільності витрат, її ефективність була швидко доведена на практиці.
Ця історія підкреслює важливість можливості для військових і фахівців ОПК швидко реагувати на виклики та впроваджувати рішення, навіть якщо вони не відповідають класичним протоколам розробки та затвердження. Швидке тестування та застосування новітніх розробок на полі бою, як це зараз спостерігається в Україні з дронами, є ключовим аспектом сучасної військової інновації.
Уроки та застереження для України
Хоча ізраїльський досвід надзвичайно цінний, пряме копіювання його моделі для України неможливе. Ізраїль значно менший за територією (менше Київської області) та має меншу кількість населення (близько 11 мільйонів), що зумовлює іншу оперативну глибину, географію та економічні можливості. Україні необхідно виробити гібридний варіант резервної армії, враховуючи власні фінансові та демографічні реалії.
Водночас, Україна може і повинна запозичити ключові принципи: поглиблення взаємодії між військом та виробниками, інтеграцію цивільного досвіду та подолання радянської спадщини, що пригнічувала ініціативність. Останні події, такі як атаки на «Залізний купол» за допомогою дронів, показують, що навіть успішні системи мають свої вразливості та потребують постійної адаптації, і тут досвід України у виробництві дронів-перехоплювачів стає вкрай актуальним.