Україна стає активним учасником глобальної боротьби за критичну сировину, яка набула особливої ваги після підписання мінеральної угоди зі Сполученими Штатами Америки. Проте для залучення масштабних іноземних інвестицій у видобуток літію, графіту, титану та урану державі необхідно терміново реформувати застарілі правила гри. Про це заявила голова комітету надрокористування Європейської бізнес-асоціації (ЄБА) та СЕО Геологічної інвестиційної групи Ірина Супрун.
Глобальне протистояння за критичні мінерали
Сучасний світ переходить від протистояння за нафту й газ до боротьби за критичні мінерали, попит на які стимулюють три головні чинники: масштабна електрифікація (для покриття потреб у акумуляторах до 2030 року необхідно близько 300 нових видобувних об'єктів), розвиток оборонно-промислового комплексу та індустрія штучного інтелекту. Наразі абсолютним монополістом на цьому ринку є Китай, який контролює до 60% світового видобутку та близько 85–87% переробки рідкоземельних металів, від імпорту яких майже повністю залежать США.
«Війна в Україні є також і за ресурси, тому що та частина України, яка окупована ще з 2014 року — Донбас, Луганщина і Крим — це ті території, які мали для України в певній мірі, в певних групах корисних копалин насправді стратегічне значення.» — Ірина Супрун, СЕО Геологічної інвестиційної групи.
Ключові бар'єри для іноземного капіталу в Україні
Попри наявність попиту з боку європейських компаній та готовність працювати в умовах воєнних ризиків, інвестори стикаються із серйозними внутрішніми перешкодами. Зокрема, іноземний бізнес не має можливості вирішувати суперечки у міжнародних арбітражах, що за умов недовіри до української судової системи створює значні ризики для інвестицій обсягом у десятки й сотні мільйонів доларів.
- Проблема «одного учасника» на аукціонах: Законодавча вимога наявності щонайменше двох учасників для проведення торгів на ProZorro змушує інвесторів штучно створювати собі конкуренцію, що відлякує провідні компанії.
- Застаріле екологічне регулювання: Чинні екологічні норми не адаптовані до реалій воєнного часу та замінованих чи прифронтових територій, що гальмує запуск нових об'єктів.
- Кадровий дефіцит у галузі: До 1991 року в геологічній галузі України працювало близько 250 тисяч фахівців. Зараз спостерігається критична нестача молодих кадрів природничого напряму.
Шлях до створення високої доданої вартості
Найбільша економічна перспектива України полягає не в експорті сировини, а в її переробці. Статистика свідчить, що 1 трильйон доларів мінеральної сировини завдяки глибокій переробці перетворюється на 4 трильйони доларів доданої вартості. Серед ключових секторів, де Україна має сильні позиції — видобуток титану завдяки простішим у розробці розсипним родовищам та наявності наукової школи, а також потенціал видобутку урану, який наразі контролюється державним підприємством «СхідГЗК».