У червні 2026 року Верховна Рада України відновлює роботу після тривалої паузи, проте одне з найгостріших питань національної безпеки — підвищення виплат військовослужбовцям — досі залишається невирішеним. Попри публічні обіцянки президента Володимира Зеленського забезпечити доплати військовим у розмірі щонайменше 10 000 гривень уже з початку літа, уряд та парламент досі не знайшли необхідних коштів у державному бюджеті. Тим часом сотні тисяч українських захисників продовжують отримувати базове забезпечення на рівні 20 000 гривень, що на тлі інфляції є значно нижчим за середню цивільну зарплату.
За розрахунками народного депутата від фракції «Голос» Ярослава Железняка, для підвищення мінімальних виплат приблизно 300 тисячам військовослужбовців до 30 000 гривень потрібно близько 40 мільярдів гривень на рік. Проте замість фінансування оборонних потреб Кабінет Міністрів спрямував аналогічні обсяги коштів на фінансування популістських програм соціальної підтримки та національного кешбеку. Це рішення спровокувало гострі дебати в бюджетному комітеті та викликало жорстку критику пріоритетів державного управління в умовах повномасштабної війни.
Популізм проти оборонного бюджету
Народний депутат Ярослав Железняк зауважує, що заяви урядовців про фінансування соціальних проектів виключно за кошти міжнародних партнерів не відповідають дійсності. Програми підтримки на кшталт національного кешбеку та прямих грошових роздач фінансуються за рахунок внутрішніх ресурсів — єдиного соціального внеску та резервного фонду держбюджету, які могли б бути безпосередньо спрямовані на потреби Збройних Сил України. Більше того, за словами депутата, наразі з закупівлі озброєння вилучають 40 мільярдів гривень для перенесення до резервного фонду, звідки фінансуються неефективні популістські програми.
- Виплати «тисячі Зеленського»: На одноразову роздачу допомоги у розмірі 1500 гривень з бюджету було витрачено 19 мільярдів гривень.
- Національний кешбек: Ця державна ініціатива обійшлася платникам податків у 6 мільярдів гривень.
- Програма «єБачок»: На реалізацію цього проекту уряд виділив ще 4 мільярди гривень.
- Ініціатива «1000-весна»: Додаткові 4 мільярди гривень були спрямовані на фінансування цієї програми.
Кадрові ротації та дефіцит ракет для Patriot
Останні заяви президента про ймовірні кадрові зміни в Міністерстві оборони, енергетики та РНБО через провал контрактів на постачання систем Patriot викликали значний резонанс. Проте, як пояснює Железняк, проблема лежить у площині глобального дефіциту ракет-перехоплювачів PAC-3, які активно використовуються країнами Близького Сходу для відбиття атак іранських дронів, а не лише в організаційних помилках українських посадовців. Попри чутки про відставку міністра оборони Рустема Умєрова чи віцепрем'єра Михайла Федорова, наразі немає офіційних підтверджень таких планів. Також залишається невизначеною доля міністра освіти Оксена Лісового, чиє звільнення традиційно обговорюється у парламентських кулуарах.
Євроінтеграція на тлі парламентського хаосу
Наступного тижня Україна має офіційно відкрити перший переговорний кластер щодо вступу до Європейського Союзу, який стосується реформ правоохоронної системи та боротьби з корупцією. Проте для збереження фінансової підтримки від Світового банку у розмірі 3,5 мільярда доларів та програм Ukraine Facility Верховна Рада має терміново ухвалити низку антикорупційних законів. Наразі ж парламент демонструє низьку ефективність, голосуючи лише за кілька важливих законопроєктів на тиждень через деструктивну позицію уряду та відсутність системного бачення розвитку країни.
«У нас є абсолютна якась інфантильність і атрофована функція уряду приймати будь-які самостійні рішення. Це перетворюється в якийсь управлінський хаос, де парламентська більшість не має власного бачення розвитку.» — Ярослав Железняк, народний депутат.
Чи закрилося «вікно миру» в листопаді?
Очікування щодо можливого завершення гарячої фази війни в листопаді 2026 року, які раніше озвучувалися президентом під час зустрічей з лідерами фракцій, наразі виглядають малореалістичними. Спроби непублічних переговорів за посередництва Романа Абрамовича та подальші публічні відмови Кремля від компромісів вказують на те, що РФ не готова до дипломатичного врегулювання. На думку Железняка, жодні зовнішні прогнози наразі не мають твердого підґрунтя, оскільки остаточне рішення про припинення агресії залежить виключно від керівництва РФ, яке продовжує демонструвати мілітаристську риторику.