Президент України Володимир Зеленський анонсував підвищення грошового забезпечення військовослужбовців. Мінімальний рівень забезпечення для тих, хто служить у тилу, планується встановити на рівні 30 000 грн. Тим, хто виконує бойові завдання, обіцяють ще вищі виплати. Перші підвищені зарплати мають бути нараховані вже у червні. Ці зміни спрямовані на виправлення ситуації, коли базова зарплата військового тривалий час була нижчою за середню зарплату по країні, що визнається некоректним і таким, що ігнорує економічно-соціальні процеси.
Проте, враховуючи інфляцію та знецінення гривні, реальна купівельна спроможність підвищених виплат викликає запитання. За роки повномасштабної війни ціни в Україні зросли приблизно в півтори рази, а інфляція перевищила 60%. Сума, яка три роки тому здавалася достатньою, сьогодні коштує значно менше. Тому будь-які виплати необхідно оцінювати з точки зору їх реальної вартості, а не лише номінальної цифри на папері.
Читайте також: Українські пілоти встановили рекорд, збивши 26 ворожих цілей за 5 годин
Ситуація до підвищення: реалії фронту та тилу
До оголошеного підвищення боєць на лінії зіткнення, який виконував бойові завдання, отримував близько 113 000 грн на місяць (20 000 грн базового забезпечення та 100 000 грн бойових). Однак, через інфляцію, сьогодні за ці 120 000 грн можна придбати лише стільки, скільки на початку війни можна було купити приблизно за 74 000 грн. Таким чином, реальний дохід бійця на передовій зменшився приблизно на третину, незважаючи на незмінні ризики.
Військовослужбовці, які працюють на технічних тилових посадах без бойових надбавок, опинилися у ще складнішій ситуації. На початку війни їхній мінімальний оклад становив 43 000 грн, але згодом його знизили до 20 000 грн і тривалий час не переглядали. Зростання цін призвело до того, що реальна вартість цих 20 000 грн впала нижче до довоєнного рівня. Базове забезпечення контрактника до 2022 року (близько 13 000 грн у тодішніх грошах) сьогодні виглядає вигідніше, ніж нові 20 000 грн. Це означає, що виплата вперше за війну стала меншою за середню цивільну зарплату, хоча на початку вторгнення військовий без бойових надбавок отримував майже втричі більше за пересічного цивільного працівника.
Реформа виплат: гнучкість для фронту, невизначеність для тилу
Запропонована реформа спрямована на те, щоб замінити фіксовану суму бойових виплат на гнучку систему, прив'язану до днів перебування на позиції або виконання певних завдань: 10 000 грн за день на позиції, 20 000 грн за штурмові дії та 40 000 грн за активний наступ. Очікується, що в середньому це дозволить бійцям першої лінії отримувати близько 300 000 грн на місяць. Також планується підвищити виплати бойовим командирам та ввести нові контракти для піхоти з гарантованими термінами служби. Ці зміни вважаються значним кроком вперед для тих, хто безпосередньо на фронті.
Однак, для тилових підрозділів без бойових надбавок, підвищення мінімального забезпечення до 30 000 грн не принесе суттєвих змін. Реальна вартість цих 30 000 грн, з урахуванням інфляції, буде меншою за 20 000 грн у цінах 2022 року і значно меншою за 43 000 грн, які виплачувалися на початку війни. Зважаючи, що середня цивільна зарплата навесні 2026 року очікується на рівні близько 30 000 грн, військові без бойових надбавок лише зрівняються з пересічним громадянином. Основною проблемою залишається відсутність механізму перегляду цієї мінімальної зарплати, що призведе до її подальшого знецінення з ростом цін.
Джерела фінансування та невикористаний потенціал
Питання джерел фінансування для гідної оплати армії залишається відкритим. За даними 2025 року, Україна залучила понад 52 млрд доларів зовнішнього фінансування, з яких близько 38 млрд (понад 70%) надійшли через програму EPA (позики країн G7 під майбутні доходи від заморожених активів РФ). Ці кошти, на відміну від багатьох інших джерел, дозволено спрямовувати безпосередньо на оборону. Восени 2025 року до бюджету безпеки та оборони було спрямовано 325 млрд грн, значна частина з яких – це українська частка з фонду EPA. Це свідчить про наявність мільярдів доларів, які держава могла б спрямувати на потреби армії без обмежень.
За підрахунками, значну частину коштів, що виділяються на різні програми, включно з субсидіями на комунальні послуги, можна було б перенаправити на потреби оборони. Зазначається, що держава щедро субсидує тарифи, роздає виплати, тоді як гроші тих, хто захищає країну, залишаються недостатніми. Військові часто змушені за власні кошти купувати необхідне спорядження, дрони чи рації, що свідчить про невідповідність між декларованою повагою до армії та реальними діями.
Висновок: крок назустріч, але недостатній
Підвищення мінімального забезпечення військових до 30 000 грн є правильним, але давно назрілим кроком. Цифра 30 000 грн вже виглядає запізнілою і радше свідчить про глибоке просідання реальної вартості виплат, аніж про нові можливості. Піднімати зарплати потрібно було значно раніше, коли реальна вартість мінімалки тільки почала падати, а не коли вона опустилася нижче довоєнного рівня. Відсутність постійної індексації та адекватна робота з державними ресурсами можуть призвести до того, що вже за рік-два нова мінімальна зарплата знову розчиниться в інфляції. Для гідної оплати праці захисників необхідна постійна індексація, робота з партнерами та раціональне використання ресурсів держави, а не безсистемні роздачі коштів. Лише така політика може свідчити про справжню повагу до армії.
Читайте також: Новий бойовий контракт у ЗСУ: до 120 тисяч гривень на місяць та гарантована відстрочка