В Україні триває обговорення масштабної реформи армії, яка викликала значний резонанс та критику, зокрема через появу негативних оцінок у медіа. Ярослав Железняк, народний депутат, у своєму аналізі, спираючись на детальну статтю в "Українській правді", що базується на свідченнях понад 30 військовослужбовців, розглядає ключові аспекти реформи та висловлює власне бачення, акцентуючи увагу на бюджетних питаннях та політичній складовій.
Основна критика стосується того, що запропоновані зміни, попри їхню потенційну логічність, виглядають запізнілими та не відповідають на головний запит військових – зрозумілий вихід зі служби. На п'ятому році війни очікування від реформи були іншими, а нинішні пропозиції, на думку багатьох, не вирішують проблему мобілізації та не дають чіткої відповіді на запитання, коли саме військовослужбовці зможуть повернутися додому. Особливо гостро це відчувають ті, хто служить з початку повномасштабного вторгнення або навіть з 2014 року.
Нові контракти та системи відстрочок: що змінилося?
Реформа передбачає введення нових контрактів терміном від 6 до 14 місяців для піхоти та штурмовиків, і до 24 місяців для інших спеціальностей. Після завершення такого контракту військовий отримуватиме відстрочку від призову щонайменше на шість місяців. Окрім цього, вводиться накопичувальна відстрочка, яка залежить від тривалості служби та частоти перебування на бойових позиціях, теоретично сягаючи кількох років.
Однак, ці нововведення сприймаються частиною військових не як реформа, а як додаткова служба в обмін на тимчасову відстрочку. Акцентується увага на тому, що замість чіткої дати звільнення, пропонується продовжити службу, а ті, хто відмовляється від нових контрактів, продовжать службу до демобілізації. Виникає запитання щодо логіки реформи: якщо цивільні, які досі не долучилися до війська, отримують вигідніші умови, то хто замінить тих, хто наразі служить і виявить бажання піти?
Фінансове стимулювання та бюджетні обмеження
Частина військових отримає підвищені зарплати: тиловики – 30 000 грн, військові на командних пунктах – 70 000 грн, командири бригад – 150 000 грн, командири корпусів – 230 000 грн, а піхотинці та штурмовики – від 300 000 до 460 000 грн. Проте, як наголошує Железняк, на це немає бюджетних коштів. За словами прем'єр-міністра, необхідно знайти 120 мільярдів гривень, до того ж існує дефіцит бюджету ще на 150 мільярдів.
Критика також стосується нерівномірності підвищення зарплат. Зокрема, не зачеплені оператори БПЛА, а тиловики, хоч і отримують збільшення до 30 000 грн, вважають цю суму мізерною, враховуючи вартість життя. Народний депутат підкреслює, що неможливо збільшити зарплати, коли загальний бюджет на оплату праці менший, ніж минулого року. Він нагадує, що подавав правки до бюджету, які не були враховані, та закликає владу шукати кошти, а не роздавати популістичні обіцянки.
Невирішені питання: демобілізація та ТЦК
Однією з ключових претензій до реформи є відсутність чіткої відповіді на питання демобілізації. Заступник Федорова публічно визнав, що міністерство наразі не готове говорити про демобілізацію, оскільки цей процес можливий лише після завершення бойових дій. Водночас, це питання залишається найбільш болючим для військових, які служать тривалий час.
Також залишається невирішеним питання реформування ТЦК та СП. Незважаючи на обіцянки президента, Буданова та Федорова, конкретних кроків у цьому напрямку поки що не видно. Железняк зазначає, що ця сфера є корупційною, а також стає об'єктом російських ІПСО. Обіцянки реформувати мобілізаційний процес та працювати з ухилянтами також поки що без конкретних деталей, а на запитання журналістів у Міноборони відповідають: "Почекайте".
Політичний контекст та відповідальність влади
Ярослав Железняк наголошує на політичній складовій реформи та критикує мовчання президента щодо цих питань, вказуючи на його відстороненість, коли ситуація стає негативною. Він також висловлює нерозуміння щодо критики реформи з боку представників монобільшості, які не пропонують альтернатив або покращень. Особливе занепокоєння викликає відсутність фінансування на армію, в той час як влада роздає кошти на популістичні проєкти.
«Якщо питання з армією зараз не вирішувати, воно накопичується, воно стає гірше. Якщо в армії стане дуже гірше, ви владою перестанете бути. На жаль, паралельно з тим, що ми втратимо країну. Тому, якщо є питання номер один, то ось воно. Не подобається вам відповідно ваш міністр, міняйте. Не подобається вам уряд, міняйте. Не подобається, не знаю, там головнокомандуючий сирський, міняйте. немає грошей на армію, шукайте їх, а не роздавайте.» — Ярослав Железняк.
Народний депутат закликає владу брати на себе відповідальність: змінювати міністрів, уряд або головнокомандувача, якщо вони не справляються, але найголовніше – шукати кошти на армію, а не роздавати їх на інші проєкти. Він підкреслює, що без вирішення армійських питань Україна ризикує втратити не тільки владу, а й країну.