Трагічна загибель відомих українських композиторів Володимира Івасюка у 1979 році та Ігоря Білозіра у 1999 році у Львові стала наслідком системного протистояння радянсько-російської системи українській музичній культурі. Івасюк, автор культового хіта «Червона рута», та Білозір, якого називали «останнім романтиком української естради», були знищені як виразники національного музичного самовираження, що не вписувалося в ідеологічні рамки того часу.
Згідно з аналізом, радянська система активно нищила талановитих людей, особливо тих, хто не відповідав ідеології партії. Українська сучасна музика, яка могла стати фундаментом для незалежної держави, перебувала під жорстким тиском. Спроби обмежити її розвиток, зводячи до рівня сільського фольклору та забороняючи сучасні аранжування, мали на меті свідомо понизити її статус та зробити другорядною.
Читайте також: Українсько-данський KULTURДІАЛОГ: Мова як ключ до взаєморозуміння культур
Обмеження та протидія українській музиці
Система намагалася нав'язати уявлення, що українська пісня нібито потребує «американської трясучки» і не повинна модернізуватися. Однак, попри це, «Червона рута» на початку 70-х років певною мірою послабила тиск на українську популярну музику, давши молодим митцям відчути можливість для творчості. Це вікно можливостей виявилося заґратованим, оскільки культура загалом перебувала під впливом комуністичної та «великої російської» ідей. На серйозному рівні обговорювалося питання про можливість існування сучасної молодіжної популярної музики українською мовою, що фактично означало її відсутність на той час.
Читайте також: Києво-Печерській лаврі 975 років: свідчення тисячолітньої історії та духовності