Харківський завод "Турбоатом", нині акціонерне товариство "Українські енергетичні машини", є одним із ключових гравців у галузі важкого машинобудування, постачаючи турбіни для електростанцій по всьому світу. Підприємство, що входить до топ-10 світових лідерів, забезпечує Україні унікальну можливість самостійно проєктувати та створювати обладнання для атомних і гідроелектростанцій, що є критично важливим для національної безпеки. Однак, незважаючи на свій потенціал, завод генерує мізерний чистий прибуток, працюючи на межі рентабельності. Це пов'язано з численними воєнними ризиками, внутрішніми судовими процесами та заблокованими рахунками.
Витоки успіху "Турбоатому" сягають 1970-х років, коли під керівництвом Юрія Косяка було розроблено легендарну турбіну К-500. Це стало технологічним проривом, який дозволив створити унікальну технологію довговічності металу в екстремальних умовах. Пізніше з'явилася турбіна "мільйонник", яка могла забезпечити енергією великі мегаполіси. Ці розробки стали основою енергетичної системи України. Розпад СРСР поставив завод перед серйозними викликами: втрата планових ланцюжків поставок та раптовий вихід на некерований ринок. Виживання підприємства стало можливим завдяки стратегії оновлення діючої енергетики та виходу на міжнародні ринки. У 1991 році завод здійснив постачання турбіни до Гавани, а згодом – потужніших машин до Китаю. Важливим етапом стала розробка турбін для Бушерської АЕС в Ірані, яка була зірвана через тиск США. Незважаючи на це, "Турбоатом" почав активно конкурувати з транснаціональними гігантами, модернізуючи атомні турбіни для АЕС в Угорщині, Фінляндії та постачаючи обладнання для індійських гідроенергетичних комплексів.
Інженерні досягнення та інтеграція в енергосистему України
Паралельно із завоюванням світових ринків, "Турбоатом" зосередився на модернізації власної енергетичної інфраструктури. Була здійснена масштабна реконструкція 45 агрегатів Дніпровського каскаду ГЕС, зокрема, розроблені турбіни, що працюють без використання мастила, захищаючи екологію річок. Особливим досягненням стала участь у будівництві Дністровської гідроакумулюючої електростанції, для якої харків'яни створили унікальну двосторонню гідротурбіну та кільцевий затвор. За ці розробки керівництво заводу отримало Державну премію України. У реалізації проєкту також брав участь "Електроважмаш", який спроєктував і побудував унікальний гідрогенератор. У 2021 році, для створення замкненого циклу виробництва енергетичного обладнання, "Турбоатом" і "Електроважмаш" були об'єднані в АТ "Українські енергетичні машини".
Повномасштабне вторгнення Росії у 2022 році спричинило значні руйнування енергетичної інфраструктури України. "Турбоатом", розташований у Харкові, опинився під постійними обстрілами, що призвело до знищення цехів та скорочення штату. Генеральний директор Віктор Суботін зіткнувся з блокуванням обігових коштів через судові процеси. Незважаючи на це, коли на Хмельницькій АЕС зламався ротор високого тиску, "Українські енергетичні машини" виграли міжнародний тендер на його виготовлення, продемонструвавши тріумфальне імпортозаміщення. Це довело, що український інженерний потенціал неможливо знищити.
Шляхи розвитку та майбутнє підприємства
Незважаючи на мільярдні доходи, чистий прибуток компанії залишається мізерним, що ставить завод на межі виживання. Проте, підприємство продовжує працювати для забезпечення стабільності української енергосистеми. Україна стоїть перед вибором: або йти шляхом споживання імпортного обладнання, перетворюючи "Турбоатом" на ремонтну майстерню, або розвивати його як український "Siemens", інтегруючись у світові ринки як потужний виробник. Для останнього необхідно завершити реформу корпоративного управління, сформувати незалежну наглядову раду та ліквідувати юридичні перешкоди. Історія "Турбоатому" є дзеркалом української промисловості, яка потребує системної державної підтримки, щоб зберегти унікальний інженерний потенціал і стати промисловим серцем нової Європи.