У середині липня 2026 року в Україні відбулася значна кадрова ротація в силовому блоці, що викликала дискусії щодо прозорості та ефективності цих призначень. Верховною Радою було затверджено новий Кабінет Міністрів на чолі з прем'єром Сергієм Корецьким, а міністром внутрішніх справ став Іван Вигівський, який раніше очолював Національну поліцію. Його попередник, Ігор Клименко, перейшов на посаду секретаря Ради національної безпеки. Тимчасове керівництво поліцією перейняв старший заступник Вигівського, Максим Цуцкірідзе. Ці зміни відбуваються на тлі суспільного резонансу та кризових явищ, що лише загострює увагу до осіб, які тепер обійматимуть ключові посади.
Іван Вигівський, новий міністр внутрішніх справ, пройшов класичний кар'єрний шлях у системі правоохоронних органів, починаючи зі слідчого у Миколаївській області на початку 2000-х і дійшовши до керівника столичної поліції, а згодом і голови Нацполіції. Однак, його кар'єру супроводжує низка питань щодо майнового стану. Журналістські розслідування вказували на проживання голови поліції у будинку під Києвом, оформленому на особу без офіційних доходів, та використання дорогих автівок, записаних на тих самих осіб. Також з'являлася інформація про сестру колишнього вчителя, яка стала співвласницею компанії з торгівлі пальним з мільйонними оборотами. Сам Вигівський заперечує ці звинувачення, посилаючись на дані з відкритих декларацій.
Зв'язки та сумніви навколо нового голови поліції
На посаді тимчасового керівника Національної поліції опинився Максим Цуцкірідзе, чия біографія тісно переплетена з Олегом Татаровим. Обоє походять з одного містечка на Кіровоградщині, а під час Революції Гідності Цуцкірідзе працював під керівництвом Татарова у слідчому управлінні. Разом вони навіть написали посібник з розслідування масових заворушень. ЗМІ називають Цуцкірідзе кумом Татарова, а рідний брат Татарова, за даними журналістів, обіймає впливову посаду в Головному слідчому управлінні, яке раніше очолював Цуцкірідзе. Особливу увагу привертає нерухомість тещі Цуцкірідзе, пенсіонерки без власного бізнесу, яка придбала квартиру площею 145 кв. м у Києві зі значною знижкою, витративши понад 3,5 млн грн. Загалом на нерухомість у центрі столиці було витрачено близько 5 млн грн, джерело походження яких ані теща, ані зять не пояснили.
Комплекс, у якому придбала нерухомість теща Цуцкірідзе, будувала компанія "Укрбуд", юристом якої свого часу працював Олег Татаров. За свідченнями колишнього керівника "Укрбуду", саме Цуцкірідзе, перебуваючи на посаді в поліції, допомагав Татарову вирішувати проблеми компанії з правоохоронними органами. Таким чином, людей пов'язує не лише спільне минуле, а й спільні об'єкти нерухомості, що фігурують у корупційних справах.
Олег Татаров: куратор силового блоку та його минуле
Олег Татаров, формально заступник керівника Офісу Президента, фактично курує весь силовий блок країни, включаючи поліцію, МВС, ДБР, прокуратуру та СБУ. Він зберіг свою посаду навіть після зміни керівника Офісу Президента, що свідчить про його глибоку інтеграцію в систему. За часів Януковича Татаров виправдовував дії правоохоронців проти учасників Майдану. У 2020 році Національне антикорупційне бюро готувало йому підозру у справі про хабар за підроблену експертизу під час будівництва житла для Нацгвардії. Однак, справу було передано з НАБУ до Служби безпеки України напередодні суду, що антикорупціонери розцінили як втручання в розслідування. Згодом прокурори відкликали клопотання про запобіжний захід, а провадження було закрито.
«Людина, якій готували підозру за корупцію, не тільки залишилась на посаді, а й піднялась туди, куди курує майже весь силовий блок країни. Поза його впливом лишилися хіба антикорупційне бюро та антикорупційна прокуратура, ті самі незалежні органи, які намагалися його притягнути.»
Глибоке вплетення Татарова в силовий блок підтвердила корупційна операція навколо енергетики, розкрита антикорупціонерами восени 2025 року. У записах розмов учасників схеми, яка легалізувала щонайменше 100 млн доларів, Татарова згадують як впливову особу, що "вирулює процеси" і "тримає під собою правоохоронну систему".
Державне бюро розслідувань: інструмент тиску?
Державне бюро розслідувань (ДБР), яке мало б розслідувати злочини правоохоронців та високопосадовців, очолює Олексій Сухачов. Критики вказували на зв'язки більшості членів конкурсної комісії, яка рекомендувала Сухачова, з Татаровим. Європейські партнери вимагають перезавантаження ДБР та незалежного відбору кадрів, однак директор бюро заявляє, що реформування може знищити установу через велику кількість проваджень. Ці аргументи сприймаються як спроба уникнути змін.
Як працює ДБР, ілюструє історія з розслідуванням щодо майна рідного брата директора бюро. Суд заборонив публікацію матеріалу, оформивши це як забезпечення майбутнього позову, що фактично стало превентивною забороною на журналістську діяльність. Це розцінюється як інструмент, що може використовуватися для затикання рота неугодним журналістам. Замість незалежної установи, ДБР стало органом, де набирають колишніх силовиків, готових виконувати вказівки "згори", за старою радянською схемою "спочатку справа, потім людина".
Прикладом такого тиску є обшуки у засновника компанії "Вир", одного з найбільших українських виробників бойових дронів, Олексія Бабенка. Обшуки проводились без ухвали суду на 10 локаціях, вилучалися документи, телефони та готівка. Офіційна версія ДБР про завищення цін компанією спростовується як Бабенком, так і військовими, які підтверджують низькі ринкові ціни "Вир" на дроні. Розслідування свідчить, що обшуки могли бути ініційовані через незручні для когось теми, а не через реальні правопорушення.
Висновок: системна проблема
Кадрові перестановки в силовому блоці вказують на вибудувану систему, де заступник керівника Офісу Президента, Олег Татаров, ставить на ключові посади людей, пов'язаних з ним родинними чи робочими зв'язками. Міністр внутрішніх справ, тимчасовий голова поліції, директор ДБР – всі ці посади так чи інакше замикаються на Татарова. Системний характер цієї проблеми, коли правоохоронні органи, покликані захищати громадян, фактично стають інструментом захисту влади та корупціонерів, свідчить про небезпечну тенденцію, коли державний апарат розвертається проти суспільства.