Україна перетворилася на один із світових центрів розвитку шахрайських кол-центрів, що генерують значні прибутки та викликають серйозні репутаційні проблеми для країни. За даними міжнародного дослідження Global Initiative Against Transnational Organized Crime, ця індустрія щомісяця приносить близько 1 мільярда доларів, а окремий кол-центр може заробляти від 1 до 3 мільйонів доларів на місяць. За обсягами прибутків цей вид злочинної діяльності подекуди обганяє наркоторгівлю.
За оцінками дослідження, в Україні в офісах шахрайських кол-центрів працює близько 60 000 осіб, що становить приблизно третину від кількості працівників усієї легальної банківської системи країни. Феномен українських кол-центрів став відомим у світі не тільки через героїзм українців під час повномасштабного вторгнення, але й через цей менш привабливий, але вибуховий розвиток злочинної індустрії.
Читайте також: МВФ б'є на сполох: штучне заморожування тарифів загрожує відновленню України
Походження та географія феномену
Шахрайські кол-центри не є українським винаходом. Цю схему було завезено з Ізраїлю, а згодом вона мігрувала до Грузії. Після 2014 року, завдяки діяльності кримінальних авторитетів, ця індустрія почала активно розвиватися в Україні. Основними кузнями кадрів стали Дніпро, який у звіті навіть називають столицею телефонного шахрайства, та Київ.
З початку повномасштабного вторгнення у 2022 році ця індустрія отримала новий імпульс. Спочатку спостерігалося так зване «патріотичне шахрайство», коли українські кол-центри нібито обманювали росіян. Однак згодом виявилося, що злочинці не мають ідеології. Сьогодні лише 10-15% дзвінків спрямовуються на Росію, тоді як основний потік жертв – це самі українці, а також біженці та мешканці приблизно 29 країн світу, переважно заможних і розвинених держав.
Принципи роботи та масштаби індустрії
Шахрайські кол-центри відкрито рекламують свою діяльність у соціальних мережах, таких як TikTok та Telegram, обіцяючи високі зарплати. Вони маскують свою діяльність під вакансії менеджерів з роботи з клієнтами. Офіси розташовуються у звичайних бізнес-центрах у центрі міст, що робить їх візуально доступними навіть для правоохоронців. Хоча всередині приміщень встановлені системи охорони, відеокамери та навіть поліграфи, це не окремі підпільні контори, а мережеві структури.
Кожен кол-центр має чітку ієрархію: окремі групи відповідають за пошук жертв, інші – за доведення до переказу грошей. Існують відділи HR, IT та служби безпеки. Власники часто контролюють кілька офісів і тісно пов'язані з організованими злочинними групами. Жертвами шахрайських схем стають не лише росіяни та українці, а й мешканці щонайменше 29 країн, включаючи Чехію, Латвію, Польщу, Румунію, Канаду, США та Німеччину. Розвиток штучного інтелекту, зокрема можливості планування голосу та віддаленого доступу до гаджетів, сприяє подальшому розвитку цієї індустрії.
Корупція як ключовий фактор
Однією з найболючіших проблем для України є «дах» або «криша» для діяльності кол-центрів, що надається українськими правоохоронцями. Часто проводяться показові рейди, після яких офіси продовжують працювати, або ж різні структури змагаються за надання «послуг» з «кришування». Прикладом є справа Миколи Тищенка, якого НАБУ звинувачує у вимаганні понад 1 мільйона доларів за невтручання в роботу одного з кол-центрів та боротьбу з його конкурентами.
Методи шахрайства та наслідки
Середній чек одного успішного шахрайського дзвінка становить близько 200-212 доларів. Шахраї використовують маніпуляції, граючи на емоціях, страху (блокування картки, необхідність терміново «викупити сина»), жадібності (інвестиції з шаленим прибутком) та інших почуттях. Тренери та психологи в кол-центрах навчають працівників, як ефективно маніпулювати жертвами.
Високі прибутки призводять до жорсткого контролю над мережами, що часто виходить за межі будь-якого правового поля чи кримінальних понять, спричиняючи реальне кровопролиття. Останні кримінальні розборки, такі як викрадення та вбивство у Бельгії чи замах на вбивство в Монако, прямо пов'язують із війною за перерозподіл сфер впливу між кол-центрами.
Шляхи боротьби та міжнародна співпраця
Експерти наголошують, що боротьба з шахрайськими кол-центрами не може обмежуватися показовими обшуками окремих офісів. Необхідно боротися з системою загалом: перекривати вербування нових працівників, прибирати шахрайські вакансії з соцмереж, руйнувати міф про легкі гроші, показово та публічно карати організаторів та співробітників, ліквідовувати цілі мережі, а не окремі кол-центри. Важливою є також ліквідація «даху» з боку правоохоронних органів.
Посилення міжнародної співпраці є критично важливим, враховуючи, що жертвами стали громадяни 29 країн. Україна має активно обмінюватися інформацією з Інтерполом, Європолом, банками та правоохоронними органами інших держав. Необхідно зобов'язати українські правоохоронні органи реалізовувати всю міжнародну інформацію, а банки та оператори цифрових послуг – протидіяти відмиванню грошей, блокуючи підозрілі платежі, масові шахрайські дзвінки, підміну номерів та фіктивні акаунти.
Загальний оборот цієї індустрії становить близько 1 мільярда доларів на місяць, або 12 мільярдів доларів на рік. Ці кошти, за словами Ярослава Железняка, у півтора рази перевищують чотирирічну програму співпраці з МВФ. Розвиток кол-центрів є одним із ключових джерел фінансування злочинності, і ця тенденція, на жаль, посилилася в останні роки.
Читайте також: Зеленський розповів про нові призначення: Федоров може очолити напрямок військових інновацій, Кліменко стане секретарем РНБО