Дослідники вивчають космічний мікрохвильовий фон (КМФ) – залишкове випромінювання, що походить з епохи, коли Всесвіту було лише близько 400 000 років. Це випромінювання, яке колись було гарячим світлом, розтягнулося до мікрохвиль через розширення космосу. Аналіз його найдрібніших коливань яскравості, виявлених за допомогою чутливих телескопів, дозволив вченим побачити не просто варіації температури, а сліди гігантських звукових хвиль, що рухалися первісною матерією.
Звукові хвилі космосу
Ці космічні звуки, будучи в спектрі в 90 децибел (що співставно з гучністю рок-концерту), мали наднизьку частоту, приблизно на 50 октав нижчу за людський діапазон. Одна така хвиля могла проходити повз за 50 000 років. Причиною їх виникнення стало гравітаційне притягання нерівномірно розподіленої матерії, яка стискала газ, змушуючи його відскакувати назад і створювати сферичні звукові хвилі. Різні розміри областей матерії генерували хвилі різних частот, створюючи своєрідну космічну «музику».
Комп'ютерний аналіз спектру цих хвиль виявив фундаментальний тон та вищі гармоніки, що нагадують звучання музичного інструмента або людського голосу. Хоча ці космічні гармоніки були дещо розширеними, створюючи більш «шумоподібний» ефект, комп'ютерні моделі, що враховують всю фізику процесу, надзвичайно точно відповідають отриманим даним. Це свідчить про глибоке розуміння ранніх етапів еволюції Всесвіту.
Від звуку до структури галактик
Коли Всесвіт охолов приблизно через 400 000 років після Великого вибуху, звукові хвилі «застигли» в матеріалії. Ці структури, разом з квантовими вібраціями, що виникли під час інфляції – гіперрозширення космосу – стали першопричиною формування перших зірок і галактик. Сучасні карти розподілу галактик, що охоплюють мільярди світлових років, підтверджують наявність цих «закам'янілих» звукових хвиль, перетворених на космічні структури.
Для того, щоб наблизити це первісне звучання до людського сприйняття, вчені підняли його частоту на 50 октав. Додатково, вони зіставили гармоніки космічного звуку з нотами фортепіано, перетворивши його на більш мелодійну і ритмічну композицію. Цей процес дозволив не тільки почути, але й відчути космічну еволюцію. Мистецькі інтерпретації, створені у співпраці з музикантами, об'єднали наукове розуміння з художнім вираженням, демонструючи, як Всесвіт може «сприймати» та «розуміти» себе через нас, його творіння.