Світова спільнота та українські медіа все частіше обговорюють сценарії майбутнього, в якому Росія існуватиме без Володимира Путіна. З'являються публікації про нібито таємні зустрічі представників Німеччини та Росії щодо завершення війни, а також про підготовку Китаю до можливого відходу російського президента. Ці повідомлення, хоч і подаються в інтригуючій формі, відображають реальні очікування та дипломатичні сигнали від експертів, політиків та чиновників різних країн.
За словами аналітиків, терміни «таємні зустрічі» чи «секретна підготовка» слід інтерпретувати як неофіційні контакти та позиції, які сторони не поспішають публічно озвучувати. Поглиблений аналіз ситуації, зокрема щодо ролі Китаю, свідчить про нарощування його впливу в Росії. Пекін встановлює контакти з російськими елітами, навіть попри протидію кремлівських спецслужб, які фіксують випадки шпигунства та вербування чиновників. Москва, аби не погіршувати відносини з Китаєм, надає перевагу ігноруванню цих фактів.
Китай: від сировинного придатку до стратегічного гравця
Видання The Wall Street Journal зазначає, що під час повномасштабної війни Росія фактично перетворилася на сировинний придаток Китаю, постачаючи йому нафту та інші природні ресурси зі значними знижками. Торговельний обіг між країнами демонструє стрімке зростання частки Китаю: якщо у 2013 році вона становила близько 10% сукупного російського торговельного обороту, то зараз ця цифра зросла майже вчетверо. Водночас частка Росії у зовнішній торгівлі Китаю залишається незначною, не перевищуючи 4%.
Аналітики вважають, що діяльність китайських шпигунів у Росії пов'язана з прогнозом Пекіна щодо можливого розпаду «федерації». Китай прагне мати своїх представників у ключових регіональних центрах та галузях економіки, адже Путін для нього вже стає «кульгавою качкою», втрачаючи вплив.
Західні еліти: обговорення майбутнього без Путіна
Подібна оцінка стосується і світових лідерів, а також російських еліт та опозиції. На Заході активно дискутують не лише про завершення війни, а й про наслідки розпаду Росії. Піднімаються питання безпеки: чи становитиме роздроблена Росія небезпеку, як контролювати ядерну зброю в регіонах, що робити з потенційними незалежними державами, що утворяться на місці «суб'єктів федерації», та якою має бути модель влади після Путіна.
Ці дискусії розглядаються як сприятливі для України, оскільки вони свідчать про втрату Путіним геополітичного впливу. Ставки на його режим більше не робляться, а інвестиції в його майбутнє припиняються. Це розглядається як дипломатична перемога України, що демонструє повалення його авторитету у світових столицях.
Перспективи та реальність: очікування краху та його наслідки
Важливо розуміти, що очікування краху путінського режиму не означає його миттєвого падіння. Китай, мислячи довгостроково, готується до можливого розпаду Росії, але цей процес може тривати роками. Незважаючи на небезпеку, яку може становити «по поранений хижак», «російська федерація» як «гнилої конструкції» не має шансів проіснувати десятиліття, а її розпад призведе до численних політичних, економічних та соціальних катаклізмів.
Аналітики підкреслюють, що щоденні зусилля України наближають момент Перемоги, що бачать у всьому світі. Загальний контекст свідчить про втрату Путіним впливу та підготовку світу до нової реальності.