Німецька Федеральна прокуратура висунула звинувачення громадянину України у справі про вибухи на газопроводах "Північний потік" та "Північний потік-2", що сталися у 2022 році. Згідно з обвинуваченням, він діяв за вказівкою українського уряду. Цей розвиток подій загострює дискусію навколо того, хто стоїть за диверсією, яка сталася через шість місяців після повномасштабного вторгнення Росії в Україну.
Україна категорично відкидає будь-яку причетність до вибухів. Київ заявляє, що розслідування триває, і вказує на те, що на момент руйнування трубопроводів вони не були в експлуатації. Така позиція ставить під сумнів мотиви України щодо знищення об'єктів, які вже не мали економічного значення або впливу на війну чи торгівлю. Водночас, висловлюються припущення, що сама Росія могла бути бенефіціаром цих вибухів.
Німецьке слідство та українська реакція
Федеральна прокуратура Німеччини звинуватила українського громадянина в участі у підриві "Північних потоків" і видала ширший обвинувальний акт, стверджуючи, що злочин було скоєно за дорученням українського уряду. Хоча німецька сторона представила свої докази, Україна продовжує наполягати на своїй непричетності та зазначає, що власне розслідування інциденту триває.
У ході розслідування були спроби пов'язати високопоставлених українських чиновників, включно з Президентом Володимиром Зеленським та колишнім Головнокомандувачем Валерієм Залужним, зі справою. Однак, наразі немає достовірної публічної інформації, яка б пов'язувала їх або інших відомих осіб із цим інцидентом. Здійснення акту диверсії в міжнародній зоні Балтійського моря, де юрисдикція належить кільком країнам, є складним завданням, і, враховуючи масштаб, важко уявити, що таке рішення могло бути ухвалене на рівні, нижчому за президентський.
Вибухи на "Північному потоці" та "Північному потоці-2" сталися у вересні 2022 року. Важливо зазначити, що на момент інциденту жоден з цих трубопроводів не був операційним. Газ через "Північний потік-1" припинив постачатися за три місяці до вибухів. Тому, як зазначають деякі експерти, дії, що призвели до руйнування, не мали прямого впливу на війну чи торгівлю, оскільки відповідні поставки вже були зупинені. Ця обставина викликає запитання щодо економічної доцільності та призводить до припущень про російську причетність до диверсії, адже Росія могла бути вигодонабувачем від такого розвитку подій.