Мей наголошує, що екрани є лише симптомом глибших емоційних проблем, таких як сум, депресія чи тривожність, з якими багато людей, особливо молодь, не вміють справлятися. Система освіти та суспільство в цілому не забезпечили молоде покоління необхідними навичками емоційної стійкості в цифрову епоху. Це призводить до того, що люди стають пасивними споживачами технологій, які генерують мільярди прибутків для великих корпорацій.
Системні зміни та роль молоді
Ініціатива Ларісси Мей, яка розпочалася з невеликої суми у кімнаті гуртожитку, тепер виступає як рух за визнання цифрового добробуту критично важливим для майбутнього людства. Замість простої заборони телефонів у школах, Мей пропонує більш конструктивний підхід: підготовку нового покоління активістів цифрового добробуту, які зможуть впроваджувати нові практики та створювати позитивний імідж технологій – від "free phone" до "phone-free fun".
Вона переконана, що молодь має бути в центрі процесу прийняття рішень щодо їхнього цифрового життя. Діти, які змушені навчатися за допомогою планшетів та стикаються з постійним тиском, самі виявляють бажання бути лідерами змін. Вони пропонують створювати дружні столи для тих, хто відчуває себе ізольованим, та організовувати безекранні заходи, перетворюючи потенційно негативне сприйняття на щось веселе та захопливе.
Мей також зазначає, що необхідно створити фінансові стимули для великих технологічних компаній, подібні до тих, що існують для екологічного руху. Це змусить їх відповідальніше ставитися до розробки платформ, враховуючи вплив на користувачів.
Інноваційні підходи у цифровій освіті та інструменти
Ларісса Мей вважає, що складні проблеми вимагають креативних рішень. Замість традиційних лекцій, вона пропонує використовувати ігри та технології, які залучають дітей. Вона навіть розробляє власні цифрові інструменти, в створенні яких беруть участь молоді люди, щоб забезпечити їх емоційну підтримку та безпеку. Одним із таких інструментів є Ginko – система на базі штучного інтелекту, яка може аналізувати дані з пристроїв дітей та надавати батькам ранні попередження про потенційні ризики, такі як тривожність чи депресія.
На думку Мей, технології мають стати не джерелом споживання, а інструментом для творчості. Перехід від пасивного споглядання до активного створення допомагає перетворити "петлю відчаю" на "петлю радості", повертаючи людям контроль над власним цифровим світом. Важливо, щоб діти усвідомлювали своє право на власні думки та свідомо формували свою цифрову історію, а не ставали об'єктом маніпуляцій з боку "великого теху."
Практичні кроки до цифрового балансу
- Заміна екранів аналоговими розвагами: Візьміть блокнот і ручку, займіться рукоділлям або просто відкладіть телефон, щоб повернутися до реального світу.
- День без ШІ: Раз на тиждень відмовляйтеся від використання штучного інтелекту, щоб тренувати мозок самостійно знаходити відповіді.
- Безекранний пошук скарбів: Організуйте сімейну гру, де діти складають список речей для пошуку у реальному світі, а дорослі залишають телефони вдома.
Ларісса Мей закликає брати технології під контроль, а не дозволяти їм контролювати нас. Вона підкреслює, що навіть короткочасне (20 хвилин на день) свідоме використання технологій для творчості може суттєво вплинути на психічний стан. Ключовим є вихід зі споживацької ролі та перехід у режим активного творця, щоб зберегти свою людську сутність в майбутньому, де технології будуть ще глибше інтегровані в наше життя.