У комерційному світі звільнення керівника, який не передає справи, контракти чи платежі, призвело б до гучного скандалу. Однак в Україні, особливо під час повномасштабного вторгнення, така практика стає нормою. Процедура заміни уряду супроводжується відсутністю правової бази для передачі справ міністрами, які часто дізнаються про своє звільнення через медіа. Це явище, що спостерігається вже не вперше, призводить до втрати інституційної пам'яті держави та фінансових збитків.
На відміну від звичайних державних службовців, які зобов'язані передавати справи та майно під загрозою кримінальної чи адміністративної відповідальності, члени Кабінету Міністрів не мають таких законодавчих обмежень. Це створює ситуації, коли міністерства можуть залишитися без належного управління, контракти — зникнути, а терміни виконання зобов'язань — бути зірвані, без жодної відповідальної особи. Час у державному управлінні, який перетворюється на конкретні гроші, втрачається через прострочені платежі, штрафи, зірвані закупівлі та непідготовленість до критичних періодів, як-от опалювальний сезон.
Читайте також: Українські пенсіонери: нові надбавки, знецінення виплат та шляхи виходу з кризи
Відсутність відповідальності та законодавчі прогалини
Законодавство України передбачає передачу незавершених документів та забезпечення безперервності роботи міністерства державним секретарем. Однак, під час зміни уряду часто звільняються й державні секретарі, особливо під час реорганізації міністерств. Держава, яка ретельно рахує кредиторів при ліквідації органу, під час звільнення міністра орієнтується лише на кількість голосів у парламенті. Нардепи, серед яких і автор статті, намагалися врегулювати цю проблему законопроектом №3195, який вимагає від міністра звітування про виконану роботу перед комітетом та парламентом у разі самостійної відставки. Проте, станом на момент запису відео, законопроект досі не був підписаний Президентом.
Навіть ухвалення такого закону є лише першим кроком. Хоча звіт міністра перед Радою висвітлює його минулу діяльність, акт передачі справ має чітко визначати майбутні кроки держави: що, за які кошти, до якої дати і хто за це відповідатиме.
Міжнародний досвід як зразок для України
Світовий досвід демонструє ефективні моделі передачі повноважень. У Новій Зеландії керівник відомства готує письмовий брифінг для нового міністра, що включає інформацію про активи, зобов'язання, поточні програми, невирішені питання та рішення, які потребують прийняття. Канада використовує перехідні папки, що містять дані про фінанси, майбутні рішення, ключові ризики та судові справи. У США федеральні відомства до зміни адміністрації готують матеріали з п'ятьма-десятьма найтерміновішими операційними питаннями, бюджетом, структурою керівництва та справами, пов'язаними з Конгресом.
- Ключові елементи "transition book": великі чинні контракти, етапи їх виконання, наступні платежі та відповідальність
- Невиконані рішення: рішення уряду, парламенту, проекти актів та дедлайни, що наближаються
- Бюджет та фінансові зобов'язання: виконання бюджету, покриття фінансових зобов'язань та пов'язані ризики
- Судові справи та міжнародні зобов'язання: судові справи, аудит, міжнародні та євроінтеграційні зобов'язання
- Пріоритети для нового міністра: перелік рішень, які має ухвалити міністр у перші 100 днів, із зазначенням відповідальних осіб
Запропонований формат "transition book" має стати реальним документом, який передається від одного міністра до іншого, а не черговою бюрократичною процедурою. Це дозволить новому очільнику відомства швидко зорієнтуватися, зрозуміти нагальні питання, встановити контакти з ключовими стейкхолдерами та уникнути пропуску важливих термінів.
Наслідки та відповідальність
Неналежна передача справ, особливо в умовах війни, може мати катастрофічні наслідки. Приклад підготовки до опалювального сезону показує, як відсутність відповідальних осіб та невизначеність у зобов'язаннях можуть призвести до серйозних проблем. Саме тому процедура передачі справ має бути обов'язковою як під час війни, так і після її завершення. Відмова від подання такого акту повинна передбачати відповідальність, можливо, адміністративну, та публічну фіксацію порушення. Це не має бути просто ще одна папка, а механізм, що унеможливлює випаровування відповідальності разом із посадою.
Цивілізована держава передає не крісло чи табличку на дверях, а контекст міністерства, ризики та відповідальність. Належна процедура передачі справ, яка працює в інших країнах і сприяє кращому стану справ у державі, вкрай необхідна Україні. Державі потрібна наступність, яку можна перевірити та назвати поіменно. Саме такої процедури бракує вже багато років, і вона стала особливо актуальною з огляду на чергові кадрові зміни в уряді.
Читайте також: Звільнення Тараса Качки: Чи справді Україна відмовляється від євроінтеграційних зобов'язань?