Журналіст Юрій Ніколов іронічно відгукнувся на появу свого прізвища у списку "недоорганізаторів" так званого "Картонкового Майдану". На своїй сторінці у Facebook він висловив думку, що це є піар-акцією команди президента Володимира Зеленського, яка має на меті створити враження масової підтримки події.
За словами Ніколова, таке включення його та інших знайомих Зеленського до списку свідчить про брак креативності у піар-фахівців Банкової. Він зауважив, що подібні дії свідчать про спробу представити йому, як «старій ондатрі», що може не бути відомою широкому колу активістів, нібито ініціативу, яка насправді є результатом роботи "десятків тисяч і кількох молодих активістів".
Критика піар-стратегії Офісу Президента
Ніколов висловив здивування щодо такої піар-стратегії, припускаючи, що вона може бути неефективною. "Як же ж бідно у піар-асів Зеленського з фантазією, раз вони своєму босу підсовують наші прізвища тільки тому, що Зеленський нас знає", – написав він. Журналіст вважає, що президента можуть вводити в оману, представляючи йому цю акцію як ініціативу молодих активістів, тоді як її організатори, можливо, просто використовують знайомство з главою держави.
Активіст також поставив під сумнів компетентність оточення Зеленського, зокрема згадавши можливу роль Литвина. "Аж не віриться, що Литвин аж настільки тримає свого шефа за дурака", – зазначив Ніколов. Він припустив, що хтось, можливо, намагається бути корисним за старою пам'яттю, можливо, натякаючи на колишні взаємини чи спільну діяльність.
Контекст "Картонкового Майдану"
Назва "Картоновий Майдан" вказує на акцію, що, ймовірно, мала на меті імітувати протест або висловити певну позицію, але за своєю суттю чи масштабом була обмеженою або декоративною. Включення до списку організаторів осіб, знайомих президенту, може бути спробою створити видимість політичної конфронтації або привернути увагу до події шляхом асоціацій з певними постатями.
Така тактика, коли до організаторів приписують відомих людей, які насправді можуть не мати прямого стосунку до ініціативи, часто використовується для посилення медійного ефекту або для демонтажу потенційних конкурентів на політичному полі. У цьому випадку, за словами Ніколова, це виглядає як спроба маніпуляції сприйняттям реальності.