Загибель семеро киян під час російської атаки в ніч на 1 серпня 2026 року, які не встигли дістатися укриття, знову загострила проблему безпекових споруд у столиці. Мешканці масово скаржаться на зачинені двері сховищ та брак доступних місць для убезпечення себе під час повітряних тривог. Ця проблема триває з початку повномасштабного вторгнення, але конкретні трагедії, як-от загибель людей просто біля зачиненого підвалу, спонукають до переосмислення ситуації.
Трагічний інцидент 1 серпня 2026 року в Дарницькому районі Києва, коли внаслідок влучання двох балістичних ракет загинули семеро людей, підкреслив критичну важливість доступності укриттів. Люди, що намагалися сховатися у бетонній споруді неподалік житлових будинків, загинули від вибухів. Той факт, що принаймні частина укриттів залишається зачиненою або розташована на значній відстані, викликає обурення та вимоги до міської влади виправити ситуацію.
Стан та доступність київських укриттів
Станом на червень 2026 року у Києві налічується понад 4 000 захисних споруд. Проте, найменшу частку з них становлять найменш надійні сховища, переважно станції метро. Наприклад, під час однієї з останніх ракетних атак 46 станцій метрополітену прихистили понад 50 000 людей, що становить лише трохи більше 1% населення столиці. Хоча метро може вміщувати значно більше людей, у ньому виникають проблеми з розміщенням через використання наметів та габаритних речей, що обмежує простір та ускладнює евакуацію.
Більшість сховків у місті – це паркінги, підвали та приміщення подвійного призначення, які також використовуються бізнесом. Інша частина – найпростіші підземні укриття, які захищають лише від уламків. Питання щодо зобов'язання бізнесу пускати людей до орендованих приміщень під час тривоги залишається відкритим. Попри норми, які передбачають відповідальність за відмову у доступі до приміщень, внесених до реєстру ДСНС, міська влада зазначає, що для примусового виселення тих, хто зачиняє двері сховищ, потрібен окремий закон. Натомість, голова профільного комітету ВР Олег Бондаренко стверджує, що необхідні норми вже діють, а звернень від столичної влади з цього приводу не надходило.
Наприкінці липня 2026 року прем'єр-міністр оголосив про перевірку всіх укриттів по країні. У Києві департамент муніципальної безпеки з початку року провів понад 600 інспекцій, виявивши незадовільний технічний стан, брак місць для сидіння, відсутність світла та, найчастіше, зачинені двері до орендованих приватних приміщень. Попри обов'язок пускати людей під час тривоги, орендарі часто ігнорують ці вимоги, залишаючи людей без доступу до безпечних місць. Проблемою залишається не лише брак чи якість укриттів, але й відсутність дієвого контролю за приватним бізнесом.
Затримки з мобільними укриттями та будівництвом нових
Минулого року Києву було передбачено понад 480 млн грн на будівництво півтисячі мобільних укриттів, проте районні адміністрації повернули майже всю суму (понад 450 млн грн) через зрив тендерів та скасування процедур. Наразі в Києві існує лише одне мобільне укриття, встановлене приватною компанією. Міський голова Віталій Кличко покладає відповідальність за невикористання коштів на районні адміністрації, вказуючи на їхні організаторські здібності. Варто зазначити, що рік тому в КМДА називали іншу причину відсутності мобільних укриттів – відсутність нормативів для їх експлуатації. Хоча з вересня 2024 року Кабінет Міністрів затвердив порядок використання первинних мобільних укриттів, а з березня 2025 року – державний стандарт ДСТУ, що регулює їх проектування та випробування, Київ продовжує демонструвати неефективність у цій сфері.
На противагу столиці, Укрзалізниця самостійно розгорнула мережу з 800 мобільних укриттів, виготовляючи їх на власних підприємствах. Ці укриття встановлюють у найнебезпечніших місцях, і вже є випадки, коли вони рятували життя. Тим часом, будівництво нових укриттів у Києві також стикається з проблемами. За два роки з 44 запланованих протирадіаційних укриттів при школах і дитсадках зведено лише дев'ять. Більшість з них досі не приймають людей через відсутність офіційного введення в експлуатацію. Наприклад, укриття під стадіоном ліцею №197 у Святошинському районі, готове на 1300 місць, залишається недоступним для мешканців через бюрократичні перепони, тоді як старий підвал школи, де вони змушені ховатися, мешканці називають "братською могилою".
За даними видання "Лівий берег", з дев'яти зведених у Києві протирадіаційних укриттів офіційні документи мають лише три. Це свідчить про те, що проблема безпеки у столиці полягає не лише в браку фінансування чи ресурсів, а й у значній мірі в бюрократії та бездіяльності відповідальних осіб.