Україна зазнала чергового масованого обстрілу, цього разу російські війська застосували виключно балістичні ракети. На відміну від попередніх атак, українська протиповітряна оборона виявилася безсилою проти цього типу озброєння, не збивши жодної ракети. Головною причиною такої неефективності називають брак антибалістичних ракет від західних партнерів, що ставить під загрозу безпеку цивільного населення та інфраструктури.
Обстріли, що відбулися, мали виключно терористичний характер, цілячись по цивільних об'єктах: торговельних центрах, логістичних складах, супермаркетах та виробничих підприємствах. Така тактика, на думку експертів, спрямована на залякування населення та провокування гуманітарної кризи, зокрема, через удари по місцях, де зберігаються продовольчі товари. Особливе занепокоєння викликає той факт, що цілями стають об'єкти, які не мають жодного стосунку до військової інфраструктури, зокрема, квіткові комплекси та університети.
Бездіяльність еліт та брак стратегічного мислення
На тлі критичної ситуації, коли країна зазнає ударів балістичними ракетами, лунають звинувачення на адресу політичного класу як в Україні, так і в країнах Заходу. Зазначається, що багато політиків, замість того, щоб зосередитися на обороні та пошуку рішень, проводять час на закордонних курортах. Ця ситуація викликає обурення та ставить під сумнів пріоритети діючої влади, яка, на думку деяких, більше переймається особистими образами та кадровими перестановками, ніж реальною безпекою громадян.
Висловлюється занепокоєння щодо відсутності призначення ефективних, технологічно підкованих міністрів, що може бути наслідком особистих конфліктів та політичних чвар. Крім того, критикується практика переведення чиновників, які не впоралися зі своїми обов'язками або підозрюються у корупції, на нові посади, що створює враження кругової поруки та неефективності системи державного управління. Така ситуація, коли кадрова політика нагадує "переставляння ліжок у борделі", не дозволяє країні ефективно протистояти агресії.
Особлива увага приділяється питанню західної допомоги. Хоча Захід закликає до санкцій проти Росії, наголошується, що багато західних компаній продовжують постачати деталі для виробництва російської балістичної зброї, що робить санкційну політику неефективною. На цьому фоні, українські дипломати мають активно працювати над отриманням необхідного озброєння, зокрема, антибалістичних ракет, а не лише спостерігати за ситуацією. Закликається до тиску на політиків з боку громадян, а також до підтримки Збройних Сил України, зокрема, шляхом закупівлі дронів для знищення російської техніки.
Стратегічні помилки та необхідність змін
Аналізуючи останні події, автор підкреслює, що Україна, попри всі труднощі, має потенціал для перемоги, але це вимагає фундаментальних змін. Необхідно припинити практику непрозорих призначень, відновити довіру до державних інституцій та забезпечити належне фінансування оборонної промисловості. Зокрема, зазначається, що українські військові мають потенціал для знищення російських виробничих потужностей, які постачають балістику.
Висловлюється думка, що заявления щодо НАТО, зокрема, аналіз генерала Залужного, вказують на потребу реформування самого Альянсу. Україна, здобувши унікальний досвід ведення війни, значно випереджає сучасні оборонні доктрини НАТО, які базуються на застарілих підходах часів Другої світової та Холодної воєн. Тому, вступ до Альянсу можливий лише після його модернізації, яка відповідатиме сучасним викликам безпеки.
Важливим аспектом є також боротьба з російською пропагандою та впливом, що поширюється через соціальні мережі. Автор закликає західних партнерів не ігнорувати російські наративи та уважно ставитися до заяв, що надходять з України, особливо через офіційні канали комунікації, а не російські Telegram-мережі. Необхідно також проводити мирні переговори в українських містах, щоб західні політики на власні очі бачили масштаби трагедії та страждань українського народу.