Донбас, промисловий серце Донбасу України, залишається епіцентром жорстокої війни, яку Росія веде проти незалежної України. Незважаючи на всі спроби російських військ захопити регіон, українські захисники та мирні жителі продовжують тримати оборону. Репортаж Kyiv Independent показує життя людей на межі знищення, їхню стійкість та надію, попри постійні ракетні та артилерійські обстріли, а також атаки дронів.
Ситуація в Донецькій області, зокрема в українських контрольованих частинах регіону, стала предметом міжнародної уваги, особливо у 2025 році, коли адміністрація США намагалася домовитися про мирну угоду між Україною та Росією. Москва наполягала на виведенні українських військ з Донбасу, але Київ категорично відмовився передавати цей стратегічно важливий регіон. Тут проживало близько 200 000 людей, яких могло очікувати російська окупація з її тортурами, депортаціями та воєнними злочинами.
Фортеця Донбас: оборона українських міст
Станом на літо 2026 року Україна контролює менш як п'яту частину Донецької області. Оборона зосереджена навколо так званого «фортечного поясу» – чотирьох міст, що простягаються вздовж однієї дороги: Слов'янськ, Краматорськ, Дружківка та Костянтинівка. Ці міста слугували логістичним центром української оборони Донбасу. Однак російські сили поступово наближаються, а небо над містами рясніє дронами, що свідчить про початок завершальної стадії боротьби.
У Краматорську кожен день супроводжується атаками російських дронів та авіабомб. Містяни змушені розбирати завали колишніх домівок, підприємств та громадських місць. Навіть символічні об'єкти, як-от український прапор у парку, що пережив численні обстріли, постійно відновлюються, демонструючи незламність духу. Незважаючи на близькість ворога, російські війська досі не змогли просунутися вперед і зайняти місто, обмежуючись ударами по символах.
З вершини гори Карачун, одного з найвищих пунктів півночі Донецької області, відкривається панорамний вид на «фортечний пояс» Донбасу. На горизонті видно лінію фронту навколо Лиману, а також димарі Слов'янської електростанції. Далі на південь розташовані Краматорськ, ключовий вузол українських операцій, та два останні міста «фортеці» – Дружківка, яка перебуває під постійними атаками дронів, і Костянтинівка, яка на момент репортажу була частково охоплена російськими силами, але залишалася спірною зоною.
Реальність війни: будні жителів та військових
Попри небезпеку, Слов'янськ вважається найбезпечнішим містом «фортечного поясу». Мешканці продовжують жити, працювати та знаходити способи відволіктися від війни. До повномасштабного вторгнення Донецька область була багата на природні ресурси, зокрема на високоякісну червону глину, що використовувалася для виробництва кераміки. Зараз ця сама земля, яка колись приносила багатство, стала об'єктом російської агресії. Багато підприємців, як-от Ярослав, власник керамічної фабрики, змушені евакуювати своє обладнання та виробництво на захід України, рятуючись від постійних обстрілів.
Ситуація в Дружківці, яка колись була досить безпечним містом, зараз стає дедалі тривожнішою. Попри влучання бомб та дронів майже в усі багатоповерхові будівлі, цивільне населення продовжує переміщатися містом, шукаючи їжу та медикаменти. Багато хто, бачачи долю сусідніх міст, як-от Бахмут чи Костянтинівка, вже евакуювався. Проте, частина людей залишається, тримаючись за свої домівки. Особливу небезпеку становлять так звані «подвійні удари», коли після першої атаки ворог чекає на прибуття екстрених служб, журналістів чи волонтерів, щоб завдати повторного удару.
Автовокзал Краматорська, колись жваве місце зустрічей та прощань, тепер перетворився на сумний список зруйнованих або «звільнених» Росією міст: Волноваха, Сєвєродонецьк, Соледар, Бахмут, Кремінна, Авдіївка. Кожне з цих міст мало свою історію та тисячі мешканців, чиє життя було знищене російською агресією. Мешканці та військові навчилися розрізняти звуки дронів, визначаючи їхню кількість та напрямок польоту. Місцеві жителі розповідають, що відчуття небезпеки стало невід'ємною частиною їхнього життя за останній рік.
«Земля, яку Київ відмовився здавати без бою, стає тим каменем, об який ламається російська війна за підкорення України. Подібно до Маріуполя та Бахмута до цього, ці міста, де пишеться історія становлення нової української нації, також втрачаються для України в цьому процесі.»
Навіть такі мирні місця, як курорти та санаторії Слов'янська, де колись люди відпочивали, тепер перебувають під загрозою. Хоча люди продовжують знаходити час для відпочинку, фонове відлуння вибухів кластерних боєприпасів, авіабомб та пролітаючих дронів свідчить про крихкість мирного життя. Військові, які провели тут багато часу, вважають це місце своїм домом. Попри всі зусилля Росії, яка несе величезні втрати, їй можуть знадобитися роки, щоб захопити решту Донбасу. Проте, з кожним ударом дрона, кожним перерваним логістичним маршрутом, кожною евакуйованою родиною, залишки життя в українському Донбасі поступово згасають.