Протягом тривалого часу тривали запеклі бої за українське місто Куп'янськ, ключовий вузол оборони та логістичний центр на цьому напрямку. Особливо складними та кровопролитними виявилися штурми за будівлю центральної районної лікарні (ЦРЛ), яка стала одним з останніх значних опорних пунктів противника. За даними джерел, у цих боях ворог зазнав значних втрат, але українські захисники також несли втрати, виборюючи кожен будинок і метр вулиці.
Противник, зосереджений у будівлі ЦРЛ, чинив шалений опір, керований командиром роти, який морально підтримував своїх бійців. Незважаючи на тяжкі умови, вони трималися до останнього. Українські штурмові групи застосовували різноманітні тактики, включаючи мінування, використання димів та облогові дії, щоб подолати укріплення ворога. Зазначається, що одній зі штурмових груп вдалося взяти в полон понад 25 військовослужбовців противника, а загальні втрати ворога оцінюються приблизно у 187 осіб.
Оборона ЦРЛ та дії "Чеснока"
Командир штурмової групи 121-го мотострілецького полку з позивним "Чеснок" відзначився особливою стійкістю, перебуваючи в повному оточенні в будівлі ЦРЛ пів року без права на ротацію. Він не здався, на відміну від сусідніх підрозділів, і продовжував оборону навіть після того, як сама будівля була зруйнована. Його група продовжувала відбивати штурми противника з підвальних приміщень, доки не зазнала значних втрат внаслідок авіаудару. "Чеснок", як повідомляється, загинув у бою, посмертно оголошений зниклим безвісти.
В ході штурмів українські бійці брали в полон військовослужбовців противника, які згодом співпрацювали з українськими силами, надаючи цінну інформацію про позиції та переміщення ворога. Так, один з полонених самостійно вийшов на українських військових, пообіцявши співпрацю в обмін на безпеку. Крім того, зазначається, що для підтримки піхоти противник масово використовував дрони, яких було щонайменше втричі більше, ніж у ЗСУ.
Інтенсивність боїв та підготовка штурмовиків
Штурм будівлі ЦРЛ був надзвичайно складним через добре обладнані підвали з кількома виходами та тунелями. Противник застосовував підриви для роз'єднання українських груп та заморювання їх голодом. Бої за цей опорний пункт тривали понад півтора місяця. Зокрема, українські бійці проводили міновибухові дії, щоб уникнути втрат у підвалах. Були зафіксовані випадки, коли українські військові успішно знищували противника коротким прицільним вогнем під час перебіжок та перестрілок.
Зазначається, що для ефективної протидії підготовленим російським спецпризначенцям, українські штурмовики збільшили кількість боєприпасів та гранат, необхідних для перемоги у стрілецькому бою. Середній тижневий витрат боєприпасів на одного військовослужбовця сягав 1000 одиниць. За вісім місяців тяжких штурмів підрозділ втратив 32 військовослужбовців, тоді як ворогу було завдано значних втрат, у тому числі понад 250 військовослужбовців убитими та більше 25 полоненими.
Особистий досвід та мотивація
В одному з епізодів, після артилерійського обстрілу, український військовий був засипаний уламками конструкцій, але його врятував побратим. Загалом, українські сили відбили близько 37 багатоповерхівок, лікарню, машзавод, автоколедж, автовокзал та низку адмінбудівель і приватних будинків. Один з бійців провів у Куп'янську 95 днів, доки його не вивели в безпечну зону. Його головною мотивацією для виживання та повернення додому була родина – дружина, донька та новонароджена онучка.