На сцені Bouquet Kyiv Stage відбулося виконання фрагменту сучасної української опери «Брате Лі Бо, друже Ду Фу». Цей твір української композиторки Алли Загайкевич створений за мотивами філософської містерії видатного українського поета Олега Лишеги. Виконання викликало спогади про культову постановку Сергія Проскурні, яка мала місце у 1992 році.
Оригінальна постановка Сергія Проскурні, здійснена студією «Будьмо», проходила в незвичайних умовах — у бомбосховищі на вулиці Прорізній. Наталка Діденко, яка була свідком події, пригадує, як відвідувачі йшли довгим темним тунелем зі свічками, відчуваючи страх, веселощі та неймовірне захоплення від нової мистецької форми. Хоча деталі самого перформансу запам'яталися погано, атмосфера таємничості й новизни залишила глибокий слід.
Рефрен, що запам'ятовується
Особливо яскраво в пам'яті залишився повторюваний актором таємничим голосом рефрен: «друже Лі Бо, брате Ду Фу». Ця фраза звучала як дивна музика, залишаючись у свідомості на довгі роки. Авторка згадує, як ця мелодія час від часу «озивалася» в ній, незважаючи на плин часу. Хоча слова рефрену не лунали під час останнього виконання, нова постановка також створила атмосферу «дивної таємничої музики».
Пам'яті Сергія Проскурні
Виконання фрагменту опери стало нагодою згадати Сергія Проскурню, який залишив значний слід в українській культурі. Його здатність бачити, передбачати та реалізовувати масштабні проєкти підкреслюється у згадках про його діяльність. Легендарна постановка 1992 року в бомбосховищі є яскравим прикладом його новаторського підходу до мистецтва.