З 1 вересня 2026 року можуть набути чинності зміни щодо мобілізації, які викликають занепокоєння та потребують ретельного аналізу. Морський юрист Микола Гольбін, який стежить за законодавчими ініціативами та тенденціями, зазначає, що будь-які новітні пропозиції часто наштовхуються на жорстку реальність, сформульовану потребою у щомісячному поповненні армії на 30 000 осіб. Ця цифра, озвучена представниками військового керівництва, свідчить не стільки про втрати, скільки про необхідність постійного поповнення через загиблих, поранених та особливо тих, хто самовільно залишив місце служби (СЗЧ).
Раніше з'являлися новини про можливу мобілізацію жінок та зниження призовного віку, які юрист називає "вбросами" та інформаційними спекуляціями, що повторюються приблизно раз на півроку. Останніми тими, що викликали резонанс, стали повідомлення про необхідність жорсткішої мобілізації та посилення заходів проти ухилянтів. Гольбін наголошує, що такі новини не з'являються випадково, а є частиною інформаційної стратегії, метою якої є підготовка суспільства до виконання затвердженого плану мобілізації. Головним питанням залишається, як це зробити, мінімізуючи порушення законодавства та уникнувши публічного розголосу через надмірну кількість порушень прав громадян під час мобілізаційних заходів.
Перевищення повноважень та корупція як перешкоди
Ситуація з порушеннями під час мобілізації викликає занепокоєння, що підтверджується матеріалами тимчасових слідчих комісій. Відсторонення начальників ТЦК за корупційні дії чи застосування сили до мобілізованих не завжди означає припинення їхньої діяльності – часто вони просто переводяться до інших підрозділів, що свідчить про певну "міграцію кадрів".
Микола Гольбін висловлює скептицизм щодо позитивних змін у мобілізації, керуючись логікою та фактами, а не емоціями. Оскільки війна триває без чітких перспектив мирного процесу, скорочення призову або зниження призовного віку не розглядаються. Необхідність у 30 000 нових військових щомісяця залишається актуальною, і ця цифра може бути збільшена до 40-50 тисяч, якщо буде така можливість. Проблема полягає і в тому, що система не завжди ефективно справляється з особами, які самовільно залишили місце служби (СЗЧ), кількість яких є значною. Лише нещодавно почали говорити про необхідність гуманізації процесів, усвідомлюючи, що чим більше порушень під час оповіщення, тим вищий ризик СЗЧ.
Спроби впровадити мотивуючі контракти та збільшені виплати не виправдали очікувань, що ставить керівництво перед дилемою: як виконати план щодо 30 000 осіб за наявності дефіциту добровольців та необхідності застосування примусових методів. Баланс між цими факторами відсутній і, ймовірно, не з'явиться. Зі збільшенням тривалості війни, обмеження будуть посилюватися, що призводить до "перегибів на місцях" та випадків, коли заброньовані працівники опиняються у військкоматах. Це створює враження, що виконання плану стає пріоритетнішим за реальну боротьбу за перемогу. Корупційні скандали та розслідування, подібні до справи НАБУ, також не додають оптимізму, особливо на тлі волонтерських зусиль.
Від кількості до якості: перспективи мобілізації
Обговорюються зміни, спрямовані на гуманізацію та цифровізацію процесів мобілізації, а також питання справедливості та обов'язку, але ці дискусії тривають з 2022 року. Позитивною тенденцією є обговорення переходу від кількісного показника до якісного. Зокрема, висловлюється думка, що 55-річний кухар навряд чи буде ефективним у піхоті, тоді як людина з досвідом роботи на СТО логічніше служила б у ремонтних бригадах, а фахівець з логістики – у відповідному напрямку. Однак наразі розподіл відбувається переважно за потребами та планами, а не за навичками. Перехід до мобілізації за критеріями якості міг би призвести до суттєвих змін, але поки це лише розмови.
Інформація про швидке настання миру, яка розрахована на емоційне сприйняття, протиставляється логічному аналізу фактів. Реальність свідчить про відсутність миру в найближчій перспективі, що підтверджує сталу потребу в щорічному поповненні армії. На цьому фоні низка законопроектів від депутатів, спрямованих на вирішення проблем мобілізації, виглядають як спроби піару, а не реальні рішення. Петиції від громадян також часто залишаються без належної реакції. Багато депутатів порушують проблеми, але не пропонують дієвих рішень, або ж пропоновані варіанти заздалегідь приречені на провал. Відсутні відповіді і від Міністерства оборони та Генштабу щодо того, як знайти баланс між мобілізацією та правами людини.
Мотиваційні контракти, як і заохочення до укладання контрактів молодими людьми (18-22 роки), не дали очікуваного ефекту, адже багато хто обирає виїзд до Європи замість служби. Єдиної формули, яка б задовольнила всіх, не існує. За прогнозами юриста, чим довше триватиме війна, тим жорсткішими будуть обмеження. Можливі зміни можуть стосуватися перегляду критеріїв мобілізації від кількості до якості, але це не означає зменшення загальної кількості мобілізованих – план залишиться чинним. Однак, можливі зміни у розподілі: ремонтники до ремонтників, логісти до логістів, зв'язківці до зв'язківців або до операторів дронів. Наразі, станом на вересень 2026 року, суттєвих змін у мобілізації не очікується.