22 серпня корабель відійшов від причалу Пусана з приблизно 20 членами екіпажу, включаючи капітана і штурманів з підготовкою до полярної навігації, а також двох льодових лоцманів. Замість звичного маршруту на південь через Малаккську протоку та Червоне море (близько 40 днів), судно попрямувало на північ, вздовж узбережжя Росії, Північним морським шляхом. Цей маршрут на 7000 км коротший і заощаджує майже 10 днів шляху до Європи.
Причини зміни курсу
Рішення про використання Північного морського шляху стало наслідком загострення конфлікту на Близькому Сході. 28 лютого 2026 року США та Ізраїль розпочали удари по Ірану, у відповідь на що Іран закрив Ормузьку протоку, замінував її та почав атакувати судна. Через цю протоку проходить значна частина світових обсягів нафти та газу. Для Південної Кореї, де 99,7% експорту та імпорту здійснюється морським шляхом, а понад 80% нафти і газу імпортується через Ормузьку протоку, це стало серйозним ударом по економіці.
Китайський прецедент та російський контроль
Доки Корея досліджувала можливість використання арктичного маршруту, Китай вже запустив першу регулярну щотижневу лінію через Північний морський шлях 15 серпня. Контейнеровоз Dubai Tower вийшов з китайського порту Нінбо Джошань, започаткувавши регулярні рейси до Британії, що триватимуть до 3 жовтня. Цей крок є частиною китайської концепції «Полярного шовкового шляху».
Проте, Північний морський шлях не є вільними водами. З 2008 року його інфраструктурним оператором є російський «Росатом», який видає дозволи на перехід, організовує лоцманське проведення та надає криголамний супровід. Це означає, що країни, які прагнуть уникнути залежності від чужих «вузьких місць», фактично потрапляють під повний контроль Росії. Кожен процес проходить через Москву, а дозволи, лоцмани та криголами коштують сотні тисяч доларів, які йдуть до російської державної структури під санкціями. Агентство Reuters повідомляє, що рейс Панстар може створити проблеми із західними партнерами.
Майбутнє Північного морського шляху
У 2025 році Північним морським шляхом перевезли трохи більше 37 млн тонн вантажу, з яких близько 60% становив російський експорт нафти та газу. Транзитних проходів було 103, здійснених переважно російськими та китайськими суднами. Для порівняння, порт Роттердама приймає близько 75 суден щодня. Маршрут все ще набирає обертів і є експериментальним через складні природні умови: швидкі зміни погоди, кригу, сильний вітер та погану навігацію.
Попри політичні ризики та економічні витрати, Південна Корея, схоже, вирішила спробувати цей альтернативний шлях. Консультації з Москвою щодо дозволів та допомоги вже розпочалися на початку 2026 року. Хоча новий маршрут активізується, основна торгівля між Азією та Європою, ймовірно, залишиться на старих шляхах. Майбутнє Північного морського шляху та його вплив на світову торгівлю залишаються невизначеними, а питання існування самої Росії в довгостроковій перспективі ставить під сумнів її роль як ключового гравця на цьому маршруті.