Президент Росії Володимир Путін повернувся із саміту Шанхайської організації співробітництва (ШОС) без підписання контракту на газопровід «Сила Сибіру – 2». Однак, попри відсутність нового масштабного договору, Росія зберегла діючі канали співпраці та ринки збуту, які дозволяють їй продовжувати військові дії. Ця ситуація підкреслює парадокс: Росія не є повністю ізольованою, але її залежність від ключових партнерів, зокрема Китаю та Індії, зростає, тоді як ці країни використовують цю залежність на свою користь.
Китай продовжує купувати російську сировину, одночасно продаючи Росії електроніку, обладнання та промислові компоненти. За наявними даними, частина товарів подвійного призначення потрапляє до Російської Федерації через посередників. Пекін демонструє вичікувальну позицію щодо нового газопроводу, торгуючись за вигідніші ціни на газ та не поспішаючи з підписанням контракту на «Силу Сибіру – 2». Це свідчить про те, що Китай користується залежним становищем Москви.
Індія як стратегічний покупець російських ресурсів
Індія, хоч і називає Росію партнером, а прем'єр-міністра Нарендру Моді – другом Володимира Путіна, не стає повноцінним союзником Москви. Країна значно збільшила імпорт російської нафти. У липні цей показник досяг рекордних 50,83% від загального обсягу індійського імпорту нафти. При цьому Індія купує російську нафту зі значним дисконтом, що також є виявом економічного тиску на Росію.
Парадокс ШОС: неізольованість та зростаюча залежність
Саміт ШОС у Бішкеку виявив ключовий парадокс зовнішньої політики Росії: країна не перебуває в повній міжнародній ізоляції. Водночас, чим довше триває повномасштабна війна, тим більше Росія потрапляє в залежність від держав, які активно використовують цю ситуацію для власної вигоди. Це формує ситуацію, яка радше нагадує ринок, де Росія стає дедалі слабшою стороною, а не справжній союз навколо неї.