Наприкінці серпня в Росії розпочалася нова економічна реальність для приватного бізнесу, замаскована під заходи з безпеки. Указ "Про заходи щодо забезпечення безпеки об'єктів критичної інфраструктури РФ" формально запроваджує механізм "тимчасового управління майном приватних підприємств", але фактично надає державі можливість конфіскувати будь-яке майно, що має "особливо важливе значення для забезпечення безпеки, економічної стабільності та життєдіяльності населення". Під це розпливчасте визначення можуть потрапити не лише об'єкти критичної інфраструктури, але й будь-які виробничі потужності, транспортні мережі, логістичні хаби тощо.
Цікаво, що початок застосування цієї схеми збігся з Днем незалежності України. Перший віце-прем'єр Денис Мантуров вже повідомив про існування списку кандидатів на "вихід" з бізнесу, а 27 серпня було погоджено перший перелік зі 167 позицій у сфері логістики та торгівлі. Російська влада, включаючи прес-секретаря Дмитра Пєскова, намагається запевнити, що це не націоналізація, а радше стимулювання бізнесу до належної уваги безпеці та "превентивне точкове втручання" держави.
Механізм "тимчасового управління": від Данону до російських заводів
Схожі механізми вже були апробовані на практиці. Прикладом є "тимчасове управління" заводами французької корпорації "Данон", де керування перейняв племінник Рамзана Кадирова. Також подібні процеси торкнулися активів німецької Uniper та фінської Fortum. Зазвичай схема виглядає так: спочатку підприємство передається під юрисдикцію "Росмайна", фінансові потоки перенаправляються, а згодом майно або продається за символічну ціну, або консолідується на балансі державної корпорації.
Однак, якщо раніше така "мисливська" практика застосовувалася переважно проти іноземних активів, то тепер вона поширюється на російський бізнес у промислових масштабах. Ключовою підставою для конфіскації стає неможливість власника підприємства забезпечити надійний протиповітряний захист від атак безпілотників. Це створює безвихідну ситуацію, адже спроба придбати або орендувати військові системи ППО сама по собі є кримінальним злочином у Росії.
Додатковою причиною для конфіскації є несвоєчасна ліквідація наслідків атак, особливо якщо йдеться про імпортні запчастини. Неможливість швидко відновити роботу через тривалий пошук деталей або завищені ціни стає підставою для звинувачень у зриві нормативів та саботажі. Таким чином, держава, яка не змогла захистити об'єкти від дронів та сприяти їхньому відновленню, перекладає відповідальність на власників.
Новий пакт Путіна: від заробітку до повної конфіскації
Ці події ознаменовують завершення періоду постсоветського московського капіталу, який базувався на "пакті Путіна": бізнесмени не втручалися в політику, не фінансували опозицію, а натомість отримували можливість заробляти мільярди. Тепер цей пакт переписано. Його нова версія звучить так: "У вас немає нічого вашого. Усе, що ви вважали своєю власністю, це просто майно, яке ми дали вам отримати. І якщо в нього прилетить шматок заліза з неба, ми остаточно заберемо його собі, звинувативши вас у зраді".
Список із 167 підприємств, що підлягають конфіскації, є лише початком. З огляду на дефіцит бюджету та необхідність перекачування коштів у потрібні руки, цей список може легко розширитися. Нова система дозволяє "розкуркулювати" старий олігархат на користь військово-чекістського клану, офіційно знімаючи з влади будь-яку відповідальність за наслідки власних рішень і перетворюючи постраждалих на підсудних. Для власників російського бізнесу це означає, що тепер, крім страху перед дронами, їм доведеться боятися власної держави, яка прийде забрати їхні активи.