13 вересня відзначається День пам'яті українців – жертв примусових переселень з Лемківщини, Надсяння, Холмщини, Південного Підляшшя, Любачівщини та Західної Бойківщини. У цей день вшановують близько 700 тисяч українців, яких радянський режим та підконтрольні йому держави-сателіти насильно депортували з їхніх історичних земель у період з 1944 по 1951 рік.
За словами керівника Офісу Президента України Андрія Єрмака, покидання власного дому та землі предків завжди є трагедією, особливо коли людина позбавлена родинної домівки силою. Він підкреслив необхідність відверто говорити про цю історію, берегти пам'ять про жертв та спільно з Польщею захищати історичну правду. Це дозволить протидіяти спробам Кремля використати минуле як зброю проти майбутнього України та Польщі.
Історичний контекст депортацій
Період 1944-1951 років ознаменувався масштабними примусовими переселеннями українського населення з етнічних територій, які опинилися у повоєнних кордонах Польщі. Ці насильницькі акції, часто відомі як «виселення українців з Польщі», проводилися в рамках радянсько-польських угод, зокрема угоди про «обмін населенням» від 9 вересня 1944 року та договору про державний кордон від 16 серпня 1945 року. Попри декларований «обмін», фактично відбувалися масові депортації українців, часто за примусовим сценарієм. Найбільш відомою операцією стала «Вісла» 1947 року, під час якої близько 150 тисяч українців було переселено на нові території Польщі. Однак, це лише частина загальної картини, адже виселення тривали й після цієї операції.
Метою цих депортацій було розривання етнічних зв'язків українців з їхньою землею, асиміляція та запобігання будь-яким проявам українського національного руху. Люди втрачали своє майно, традиційний спосіб життя та були змушені будувати нове життя в умовах невизначеності, часто на землях, які раніше належали німецькому населенню. Ці події завдали глибоких ран українській громаді та залишили тривалий слід в історії обох народів.
Вшанування пам'яті та спільний захист правди
Щорічне вшанування пам'яті жертв примусових переселень є важливим елементом збереження національної пам'яті та історичної справедливості. Це нагадування про трагічні сторінки спільної історії України та Польщі, а також про необхідність виносити уроки з минулого. Наголос на спільному захисті історичної правди від будь-яких спроб її спотворення є ключовим у контексті сучасної геополітичної ситуації. Така спільна позиція покликана протидіяти російській пропаганді, яка часто використовує історичні події для розпалювання конфліктів та підриву добросусідських відносин.
«Opuszczenie własnego domu, pozostawienie ziemi, na której przez pokolenia żyli twoi przodkowie, zawsze jest tragedią. Szczególnie wtedy, gdy człowiek zostaje siłą pozbawiony rodzinnego domu.» — Керівник Офісу Президента України Андрій Єрмак.
Завершуючи свою заяву, Керівник Офісу Президента України висловив вічну пам'ять усім українцям, які стали жертвами примусових депортацій. Це звернення є закликом до збереження пам'яті, усвідомлення історичної відповідальності та зміцнення українсько-польських відносин на засадах взаємоповаги та правди.