Громадяни африканських країн масово потрапляють до лав російської армії, часто стаючи жертвами обману та неправдивих обіцянок. За даними Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими, майже 3000 осіб з 37 африканських країн були завербовані до лав Збройних сил Росії. Репортаж розповідає історії кількох африканців, які опинилися на війні після того, як їм обіцяли роботу, туристичні візи або охорону кордону, але насправді відправили на фронт.
36-річний Принц з Гани, який потрапив у полон до сил оборони України, стверджує, що до російської армії його заманив друг, пообіцявши охороняти кордон, а не брати участь у бойових діях. Його середня зарплата в Гані не перевищувала 330 доларів на місяць, чого було недостатньо для утримання родини з чотирма дітьми. Після чотирьох років роботи в Дубаї, де він також не знайшов гідної зайнятості, пропозиція з Росії здавалася привабливою, незважаючи на нечітко сформульовані обіцянки щодо суми, яка була в російських рублях.
Схеми вербування та обіцянки
37-річний Татинда із Зімбабве розповів, що отримав пропозицію через соціальні мережі. Йому обіцяли роботу у військовому таборі, гарантуючи, що він не потрапить на передову. Ключовим стимулом для нього стали обіцяні 20 000 доларів США через два тижні після підписання контракту, що дозволило б йому масштабувати власний проєкт вдома. Однак, після прибуття до Росії, його паспорт забрали, а сім-карту з телефону вилучили. Контракт, який йому дали підписати, був написаний російською мовою, без перекладача, і він не розумів його змісту. Йому лише сказали ставити підпис, і він опинився на лінії фронту, хоча думав, що їде на прикордонний пост.
Найбільше завербованих до Росії приїжджає з Кенії, Єгипту, Камеруну, Гани, Нігерії, Уганди, Алжиру та Малі. Починаючи з 2023 року, Росія активно поширює схеми вербування безпосередньо на території африканських країн, а не лише серед тих, хто вже перебуває в РФ. Більшість завербованих не отримують обіцяних паспортів, але вірять у наявність банківських рахунків із великими сумами грошей, які нібито накопичуються, поки вони перебувають у таборі. Через це вони часто хочуть повернутися до Росії, вважаючи себе її громадянами.
Реальність на полі бою
Навчання, яке проходили африканці, тривало близько трьох тижнів і включало основи поводження зі зброєю, рухи та позиціонування. Через мовний бар'єр вони часто діяли за жестами або спостерігали за іншими. Дехто, як Принц, не мав попереднього досвіду тримання зброї. Реальність на полі бою виявилася зовсім іншою, ніж обіцяна робота охоронцем чи в військовому таборі. Часто африканців відправляють на штурм, використовуючи їх як "гарматне м'ясо".
«Російській армії потрібне гарматне м'ясо. Незалежно, чи є кваліфікація, чи нема, її ніхто не потребує. Є мовний бар'єр. Відповідно, ця людина може йти тільки в штурми. Їм обіцяють, що вони будуть десь на тилевих посадах, вони будуть якимись охоронцями. Це, до речі, нова тема. Кажуть, що вони будуть бодігардами. Е, і насправді це не так. Вони потрапляють в саме пекло і там гинуть або отримують страшні каліц.»
Для України африканці, які воюють на боці Росії, є частиною ворожої армії. Їм надається статус військовополонених і вони розглядаються як ресурс для обмінного фонду. Принц, який потрапив у полон, висловив бажання повернутися додому до Зімбабве, закликаючи не повертатися до Росії. Він також закликав своїх співгромадян бути обережними з рекламою роботи чи навчання в Росії, не довіряти друзям та соціальним мережам, які можуть втягнути їх у подібну ситуацію.