Саудівська Аравія переживає критичний період на тлі посилення агресії з боку єменських хуситів, які завдають ударів по ключових нафтових об'єктах королівства. Розбомблений нафтопровід «схід-захід» суттєво ускладнив логістику, але саудити, як виглядає, не вживають активних дій у відповідь. Антихуситська коаліція, яку намагалися сформувати, виявилася неефективною, що ставить під сумнів спроможність регіональних держав протистояти агресії.
На цьому тлі виникає питання щодо створення «ісламського НАТО», про яке раніше говорили експерти. Країни, які мали б складати цей альянс, зокрема Пакистан і Туреччина, демонструють невпевненість та взаємне очікування дій. Навіть лунають припущення про прохання Саудівської Аравії про допомогу від Ізраїлю. Водночас, американський Держдепартамент схвалив продаж 48 винищувачів F-35 Саудівській Аравії за 24 мільярди доларів, що викликає сумніви щодо ефективності такого постачання, враховуючи нинішню боєздатність королівства.
Сирійський сценарій для Ємену та корупція
З'явилася інформація про спробу Саудівської Аравії залучити мотивованих бійців із Сирії для участі у війні в Ємені. Однак, схоже, сирійський сценарій був реалізований, але хуситами, за підтримки Ірану. Іранські офіцери Корпусу вартових Ісламської революції (КВІР) могли бути залучені до підготовки хуситів. Виявилася, що противники Саудівської Аравії, ймовірно, були корумповані: командири занижували реальну кількість бійців, отримуючи фінансування за більшу чисельність. Це призвело до неефективності військ і дозволило хуситам успішно просуватися.
Дивовижним залишається той факт, чому саудівська авіація не реагувала на дії хуситів. Залишається незрозумілим, чому не було піднято жодного літака в повітря. Зараз тривають розмови про можливе озброєння залишків військ, залучення найманців та спробу контрнаступу, але його успіх непередбачуваний. «Ісламське НАТО» на цьому фоні виявилося такою ж неефективною структурою, як і звичайне НАТО. Пакистан та Іран обмінюються заявами, але конкретних дій не відбувається.
Іран: невизначена ситуація та потенційні вибухи
Іран перебуває у стані «ні війни, ні миру», незважаючи на постійні заяви про можливі атаки з боку США та Ізраїлю. Цікаво, що Іран не виступив проти Ізраїлю, хоча й атакував американські кораблі та судна в Ормузькій протоці. Нещодавня публікація в західних ЗМІ повідомляє, що в липні стався інцидент, коли польовий командир, можливо, за власною ініціативою, обстріляв танкери. Це сталося під час візиту президента Ірану за кордон, що викликало його гнів та конфлікт з командувачем КВІР. Іранський координаційний штаб не випустив офіційної заяви, що може свідчити про внутрішні розбіжності.
Анонімні джерела припускають, що за інцидентом стояв Хусейн Таїб, який раніше був начальником розвідки КВІР. Однак, на момент інциденту він не обіймав офіційних посад. Це викликає питання щодо його ролі та ступеня узгодженості дій з вищим керівництвом. ЗМІ припускають, що це може бути як спроба зовнішнього впливу, так і вказівка на повний розпад державних структур в Ірані. Посилення тиску з боку США на нафтовий експорт Ірану може призвести до нових внутрішніх вибухів, подібних до протестів через підвищення цін на бензин.
Кувейт та «Угоди Авраама»: зміни у регіональній політиці
На тлі нестабільності в Саудівській Аравії, з'являється інформація про можливе приєднання Кувейту до «Угод Авраама» щодо нормалізації відносин з Ізраїлем. Це викликає здивування, оскільки Кувейт традиційно займав антиізраїльську позицію. Однак, після окупації Іраком у 1990-х роках, ставлення кувейтців до Ізраїлю змінилося, хоча офіційна політика залишалася незмінною. В останні місяці тон у кувейтському інформаційному просторі почав змінюватися, припускаючи, що національні інтереси можуть вимагати співпраці з Ізраїлем.
Посилити бажання Кувейту шукати союзників могло призвести зростання загрози з боку Ірану, який може контролювати ключові морські шляхи. Іранські війська вже присутні в регіоні, а можливе перекриття Ормузької протоки ставить під загрозу поставки нафти. На тлі невдалих спроб укладання військових союзів з Пакистаном, Кувейт, ймовірно, розглядає Ізраїль як надійного партнера. Хоча офіційних заяв з Кувейту немає, непрямі свідчення та коментарі в ЗМІ вказують на можливі контакти.
Потенційна роль Ізраїлю у війні проти хуситів
Розглядається можливість участі Ізраїлю у війні проти хуситів, хоча прямої агресії з боку Ємену проти Ізраїлю наразі немає. Йдеться про сценарії, де контроль хуситів над островами в Червоному морі, зокрема островом Маюн, може становити загрозу. На цих островах може розміститися іранська розвідка, що спостерігатиме за діями Ізраїлю у Східній Африці. Тому Ізраїлю може знадобитися нейтралізувати цю загрозу, можливо, шляхом розвідки, операцій флоту чи залучення спецназу.
Крім того, закріплення хуситів може ускладнити постачання баз Туреччини та Єгипту в Сомалі через Баб-ель-Мандебську протоку. Хоча Європа створює сили для забезпечення судноплавства, їхня ефективність поки що викликає сумніви. Ізраїль, ймовірно, надасть розвідувальну підтримку, але повномасштабна військова участь залишається під питанням. Загалом, війна в регіоні сприяє зміні політики країн Перської затоки, які усвідомлюють необхідність потужного військового союзника, і в цьому контексті Ізраїль виглядає як потенційний партнер.