Глибоко в лісах на північному сході України розвідники 60-ї механізованої бригади тренуються для виконання завдань з високим ступенем ризику. Характер їхньої роботи суттєво змінився з еволюцією війни. Раніше, до того, як дрони почали домінувати на полі бою, розвідники могли проводити години, а іноді й дні, неподалік від російських позицій, прослуховуючи їхні розмови та відстежуючи пересування. Зараз постійне спостереження ускладнює таку роботу. Розвідгрупи все частіше виявляють позиції противника, вистежують російських диверсантів та їхні укріплення, намагаючись залишатися непоміченими.
Війна дронів – це реальність, але вони не можуть повністю замінити фізичну присутність людини. Дрон може бачити ширше, але не може оцінити глибину ситуації, яку бачить людина. Наприклад, у густій літній зелені дрон може не розрізнити об'єкти, а вночі через теплові сигнатури все стає помітним. Тому саме розвідники, військовослужбовці, відправляються в посадку для збору інформації та знищення ворога.
Нові виклики та завдання
Завдання розвідників включають максимальне знищення противника. Якщо вдається взяти ворога в полон, це дає можливість отримати цінну інформацію. У разі відсутності можливості полонити, проводиться ретельний обшук знищеного противника. Особливо цінними є телефони, карти, радіостанції та документи, які допомагають ідентифікувати підрозділ противника. Отримані дані та пристрої можуть бути використані для подальшого аналізу, зламу радіочастот та прослуховування ворога, що дозволяє діяти на випередження, зокрема, за допомогою дронів.
Незважаючи на успіхи, кожна спроба проникнення ворога несе небезпеку. Поява дрона над головою може викрити позиції розвідників, тому вони тренуються і щодо їх збиття. При роботі біля дронів надважливо постійно рухатися, намагатися сховатися та природно – збити ворожий апарат. Більшість поранень, близько 80-85%, мають осколковий характер, спричинені уламками від дронів, артилерії та іншої зброї.
Особистий досвід та втрати
Бійці діляться досвідом виживання та ефективності у ближньому бою. Вони описують, як працюють у групах, координуючи свої дії, знищуючи ворога швидко та ефективно, навіть коли противник веде хаотичний вогонь. Після виконання бойових завдань приходять сильні емоції, особливо коли усвідомлюєш пережитий бій та власне виживання. У деяких бійців виникає тремтіння в ногах від усвідомлення кількості знищених ворогів.
«Ти йдеш вбивати його. Тим більше він прийшов на чужу землю. Що він тут хоче? Нічого не отримає, крім смерті.»
Втрати серед особового складу є, але за останній рік бригада втратила одного бійця внаслідок влучання дрона. Його було привалено уламками будинку. Інший випадок – побратим, який отримав контузію, намагався знайти загиблого товариша, але знайшов лише частину глушника та його черевик. Ці втрати, хоч і важкі, стають частиною реалій війни, до яких бійці з часом звикають.
Бійці продовжують виконувати свою роботу, усвідомлюючи, що їхнє життя може бути надважливим для країни. Вони зазначають, що на війні виживає той, кому судилося, і що це може статися будь-де, навіть в тилу. Вони працюють, бо на їхню країну напали, і це їхній обов'язок – боротися з ворогом. Переживання чи виживання – це вже додатковий бонус.