Незважаючи на наявність законодавчої бази, багато законів в Україні залишаються недієвими через нерозуміння або поспіх тих, хто їх створює. Юридичні лазівки, які часто виникають, насправді завжди існували, але стають очевидними, коли закони пишуться без участі фахівців або без належного врахування конституційних норм і здорового глузду.
Морський юрист Микола Гольбін наголошує, що перед прийняттям будь-якого законодавчого акту необхідно ретельно зважувати потенційні ризики та наслідки, що, на жаль, часто ігнорується. За його словами, це призводить до ситуацій, коли закони, навіть ті, що пройшли через Верховну Раду, в кінцевому підсумку не працюють або навіть скасовуються судами.
Приклади законодавчих провалів
Одним із яскравих прикладів є штрафи за порушення правил військового обліку. Правозахисники та адвокати вказували на невідповідність запропонованих норм реаліям, і суди почали масово скасовувати ці штрафи. Також, незважаючи на наміри не видавати паспорти за кордоном без військово-облікових документів, це правило все одно не виконується.
Ще одним випадком є законопроєкт про вибори під час воєнного стану. Попри обіцянки його підготувати та прийняти, станом на вересень 2026 року він так і не став законом, викликаючи питання щодо доцільності його розробки.
Не менш показовою є ситуація з відповідальністю за порушення комендантської години. Наразі в Кодексі України про адміністративні правопорушення відсутня окрема відповідальність за перебування на вулиці під час комендантської години без пропуску. Хоча існують накази, що забороняють пересування, юридично оформити таке правопорушення неможливо, що створює плутанину та зловживання на місцях.
«Закони повинні писаться спеціалістами і не на скору руку. А у мене створюється враження, що юристів, ну, слухати стало останнім ділом.» — Микола Гольбін.
Наслідки поспішного законодавства
Поспішність у прийнятті законів та ігнорування думки фахівців призводять до появи численних лазівок, що суперечать конституційним нормам та міжнародним конвенціям. Це створює ситуації, коли закони, які мали б регулювати суспільні відносини, фактично не працюють або призводять до парадоксальних наслідків. Такий підхід, на думку юриста, може бути вивчений як унікальна ситуація в історії українського законодавства.
Микола Гольбін закликає довіряти тим, хто знає свою справу, і сподівається, що законодавці нарешті почнуть враховувати фахові думки, перш ніж вносити зміни до законів. Експертиза та ретельний аналіз ризиків, подібні до позиції Міністерства фінансів, мають стати нормою, а не винятком.